Мій брат Олег Коваль подзвонив вчора і попросив, щоб я відписав свою частку в нашій дачі на його користь. Положив він, що за три останні роки піклувався про батька.
Щойно я розпочав університет, я виїхав з родинного будинку в село. Після випуску залишився в Києві, знайшов хорошу роботу, одружився з Оленою Шевчук і у нас народився синдитина.
Брат теж одружився, хоча й надалі жив у батьківському будинку. Про него нічого поганого сказати не можу він добрий чоловік, а його дружина Марина чудова. Вони мирно співіснували з батьками кілька років, доки не стали батьками двох дітей. Хоча ми вже були самостійними і часто навідувались до батьків на ферму, мій тесть все ж подарував нам автомобіль.
У літні канікули часто їхали у відпустку на море (у Одесу, не то в Севастополь) і допомагали батькам у господарстві та саду. Ганна, наша сусідка, завжди стояла поруч з мамою, і кожен хотів їй допомогти. Три роки тому мама померла, і я вже не міг так часто допомагати. Одночасно я борюся з економічною кризою доводиться брати додаткову роботу, аби не втратити квартиру.
Часу ходити в центр міста не залишалося. Підір року тому наш батько скінчив свій шлях. Ми організували поховання і поділили витрати порівну між братом і нами.
Вчора Олег знову подзвонив і запитав, чи можу я передати йому свою частку в фермерському будинку. Єдине, що він навів це три роки догляду за батьком. Я був здивований: батько отримував пенсію в гривнях і навіть допомагав онукам. Навіщо йому такій старій людини гроші? Особливо для ферми!
Він зрозумів усе сам, а я що ж таке «турбота» в його розумінні. Батьки ніколи не казали, що будинок має залишитися лише йому; я не хочу розірвати наші родинні звязки, та й не розумію, чому маю відмовлятись від того, що є моєю часткою. У мене є кредит, який треба погасити, і наш син може отримати допомогу від дідів.
Тепер ми не знаємо, що робити. Я не дав Олегові чіткого відповіді, лише сказав, що спершу обговорю це з дружиною. Як нам вийти з цієї ситуації, не пошкодивши сімейні стосунки?
