Ми з чоловіком та дітьми, тоді ще молодими, відправилися на відпочинок за кордон у далеку Грецію. Одного дня трапилася неприємна пригода, про яку я досі згадую з легким жальом.
Заздалегідь ми замовили екскурсію, що включала відвідування декількох унікальних місць, куди не можна дібратися пішки. Дубльовати один день відпустки під час цієї подорожі нам здалося найзручнішим. Ми купили чотири квитки по 800 гривень кожен, щоб кожен мав окреме місце в туристичному автобусі. Після нас зайшла товста жінка з немовлям, що мало приблизно той самий зріст, що й наші діти. Вони майже втиснулися між рядками.
Жінка сіла на заднє сидіння й, оглянувшись, зрозуміла, що її син не влазить туди. Вона підвелася і шукала вільне місце для малюка. Поглянувши на наших двох худих синків Андрійка та Богданчика вона вирішила посадити свого сина поруч із ними.
Мій чоловік Олександр спробував її зупинити, сказавши, що ми вже сплатили за ці місця, і тому не маємо права змушувати інших займати наші сидіння. Жінка не поступилась, навіть почала сперечатися з гідом туру. Вона твердо вважала, що ми зобовязані «змішатися» з іншими пасажирами, ніби це наш обовязок заради гарної атмосфери. Чому ж ми мали так робити? Вона навіть запропонувала нам розірвати екскурсію і повернути квитки. Інші туристи підхопили її, почали називати нас «себеїстами» і робити знімки на телефон.
Діти, розлючені і розчаровані, вирішили перейти на інші місця, аби екскурсію продовжити, а водій чекатиме, доки конфлікт не розвязаним. Очевидно, настрій вже був зіпсований.
Тепер, озираючись назад, я запитую себе: чи ми мали право? Чому наші діти мають їхати в тісних умовах, коли ми вже заплатили за квитки? Яка ваша думка про цю ситуацію?
