Сьогодні мені важко зібрати думки до купи, але мушу все записати, щоб розкласти по поличках свої емоції та ситуацію. Я вже десять років одружена з Віктором. Живемо у двокімнатній квартирі в Києві, на яку ще виплачуємо іпотеку. Дітей поки не наважуємось заводити хочемо спочатку стати міцно на ноги, вирішити фінансові питання, аби потім не бігати й не хапатись за копійки.
А ось мій брат Юрко Він теж одружений. Вони з Катериною мешкають у маленькій однокімнатній квартирі. Юрко працює, не покладаючи рук: дві ставки, і ще підробітки. Катерина ніде не працює, лише народжує дітей як автомат, навіть не встигаю втямити як ось уже троє малих, а зараз вона знову вагітна четвертим та планує ще й пяте.
Через малих набрали купу кредитів: на холодильник, пральну машину, телевізор З Віктором ми їм постійно допомагаємо: то гривнями, то продуктами, часом навіть дитячими речами. Але Катерина зачасту замість того, аби попросити, просто має нахабство щось вимагати. Тоді мені доводиться твердо сказати “ні” і вони з Юрком ображаються. Минає кілька тижнів, повертаються з новим проханням.
А минулого тижня Катерина заявляє мені в лоб: “У вас з Віктором нема дітей, а в нас скоро буде четверо, тому віддайте нам свою квартиру.” Я просто оніміла: “І куди ж нам іти? До вашої однокімнатки?” Вона з гордістю відповідає: “Та ні, ми вашим житлом під квартирантів здамо. А ви самі будете квартиру винаймати.” І ще допитливо: “Коли ви з’їжджаєте?”
Тут мене остаточно прорвало. “Знаєш що, Катю, лікуй вже нерви, бачусь хіба в психлікарні після таких слів. І покинь наш дім.” Катерина на це з сльозами: “Якщо щось трапиться з дитиною це через тебе!” і грюкнула дверима.
А того ж вечора вона справді, потай від усіх, на третьому місяці втратила дитину. О другій ночі додому нагрянув Юрко став звинувачувати мене у всіх бідах. Віктор одразу втрутився, почав заспокоювати, просто мокрою ганчіркою Юркові очі витирав, а потім виставив його за двері.
Після цієї ночі для мене брата не існує. Дуже боляче це визнавати, але я не дозволю більше переходити жодних меж. Життя вчить навіть рідні здатні посягати на твоє, якщо постійно віддавати й погоджуватись.
