Сергій, схвильований, оголосив, що наш син Паша має поїхати в село до мами, проти моєї волі.
Сергію, ти жартуєш? Скажи, що це лише розграй після важкого дня в офісі.
Олена, тримаючи холодну тарілку, стояла замріяно, не піднімаючи її до сушарки. Вода, що спливала зі скляних чашок, текла по підлозі, а вона й не помічала. Сергій сидів за столом, спокійно довершуючи котлету, його обличчя залишалося холодним, ніби ми говорили про новий килим у передпокої, а не про долю нашого єдиного сина на наступні три місяці.
Жодних жартів, Ленка, нарешті сказав Сергій, витираючи рот серветкою. Я вже мамі подзвонив, вона радіє. Паша чекає до першого червня. Квитки сьогодні під час обіду придбав. Плацкарт, нижня полка, все як треба.
Ти купив квитки без мого відома? Олена повільно поставила тарілку на стіл, звук кераміки прозвучав, мов постріл у тиші кухні. Сергію, ми ж це обговорювали місяць тому! У Паші в червні робототехнічний табір, ми внесли передплату! Він чекав півріччя, домовився з друзями!
Сергій поморщився, ніби від зубної болі, і відвів порожню тарілку назад.
Робототехніка, компютери, гаджети Ленка, подивися на нього! Йому лише девять, а він блідий, мов моль, і важче за мишку нічого не тримає. Потрібне справжнє чоловіче виховання, свіже повітря, фізична праця, а не сидіти у душному місті під кондиціонером. Мама там одна, огород величезний, паркан розвалений. Хай допомагає. І здоровя набере, і бабусі користь принесе.
Яка користь? Олена відчула, як у ній кипить холодна лють. Твоя мати живе в глухій деревині, де до аптечки тридцять кілометрів по ґрунтовій дорозі! Там зручності на вулиці, а вода з криниці, яку треба кипятити годину, інакше отруїться. Паша алергінік! Ти забув, як минулого року ми його підкачували після того, як він понюхав якусь траву в парку? А там цвітіння, сенокос, пил!
Не вигадуйте, відмахнувся чоловік, встаючи з-за столу. Я там виріс, здоровий, мов лось. Алергії це ваша стерильність міського життя. Пити парове молоко, босоніж по росі і вся дурня з голови збере. І твоя алергія пройде. Мама каже, у неї тепер коза, молоко цілюще.
Олена сіла на стілець, коліна дрожали. Вона добре знала Валентину Петрівну жінку владарську, зі старої закалки, яка лікувала ангіни керосином, а розбиті коліна підорожником, заздалегідь вимовивши прокляття. Сучасну медицину вона зневажала: «Нас так виховали, і вижили».
Я не відпущу його, тихо, але твердо сказала Олена. Не дам тобі губити здоровя дитини за ностальгічними мріями про сільське дитинство і за економію на табір.
Сергій, вже дошовши до дверей, різко обернувся, обличчя потемніло.
Економії тут ні при чому! Хоча так, гроші за табір можна повернути, нам треба зараз машину ремонтувати. Але справа в принципі! Я батько, і я вирішив. Хлопець має стати чоловіком, а не тепличною рослиною. Хватить твоєї опіки. Він їде. Точка.
Він вийшов, хлопнув двері, і скло в серванті задрижало. Олена залишилася сама. У суміжній кімнаті Паша безтурботно грав у приставку, не підозрюючи, що його літнє мрія про роботи і друзів щойно перетворилася на посилання на огородні галери.
Олена зрозуміла, що криками і скандалами тут нічого не зміниш. Сергій уперся. На нього явно вплинула Валентина Петрівна, яка в кожному телефонному розмові плакала, що внука не бачить, і що «невестка повністю хлопця спокусила». Треба було діяти хитріше.
Увечері, коли хвилі емоцій трохи спокоїлись, Олена зайшла до спальні. Сергій лежав з книжкою, демонстративно не дивлячись у її бік.
Добре, спокійно сказала вона, сідаючи на край ліжка. Я розмірковувала над твоїми словами. Можливо, ти правий. Свіже повітря йому не зашкодить.
Сергій здивовано опустив книжку. Він очікував ще одну серію істерики, сліз, погроз розлученням, а не згоди.
Ось і все, самовпевнено посміхнувся він. Я ж казав, ти розумна жінка, Ленка. Зрозумієш, що так краще.
Так, кивнула вона. Але є одна умова.
Яка ще умова?
Ти береш відпустку за свій рахунок на два тижні і їдеш з ним, щоб адаптувати його, допомогти бабусі і контролювати, як він переносить зміну клімату. Ти ж сам сказав, що паркан розвалений. Паші девять, він паркан не полагодить. А ти чоловік. Показати сину приклад, навчити тримати молоток.
Сергій задумався.
Лен, який відпуск? У мене звітний період, шеф не пустить. Я думав, я його відвезу, на день посиджу і назад. А там мати присмотрить.
Ні, Сергію. Або їдеш з ним на два тижні і особисто відповідаєш за його здоровя, або він не їде нікуда. Я просто не дам свідоцтво про народження і сховаю його речі. І можеш навіть поліцію викликати. Це моє останнє слово. Хочеш чоловіче виховання виховуй. Особистим прикладом.
Сергій довго мовчав, переосмислюючи ситуацію. Йому зовсім не хотілося міняти комфортний офіс і мякий диван на комарі і прополку картоплі. Але й відступати не можна задето чоловіче его.
Гаразд, пробурмотів він. Я домовлюсь на роботі. Два тижні. Але потім я поїду, а він залишиться до серпня.
Побачимо, ухильно відповіла Олена, сховуючи переможну усмішку. Вона знала свого чоловіка. Його «сільська закалка» вистачала лише на шашлики у вихідні.
Збиратись було схоже на підготовку до евакуації. Олена пакувала чемодан Паші, ніби він відправлявся на Північний полюс. Півтора обєму займала аптечка: антигістамінні таблетки, краплі, мазі, інгалятор, сорбенти, пластири.
Тату, навіщо мені туди? нудився Паша, сумно глядаючи на коробку з конструктором, яку заборонили взяти. Бабуся Валя змушує їсти молочні пенки! Меня то нудить! І інтернет там не працює!
Пашо, це ненадовго, заспокоювала його Олена, гладячи його розпущене волосся. Тато з тобою буде. Порибалимо, на річку підемо. А якщо щось буде не так дзвони одразу. Я дала тобі другий телефон, сховай його на дні рюкзака, заряджений.
Прощаючись на вокзалі, Олена відчувала тривогу, але й дивне задоволення. Вона бачила обличчя Сергія, який тягнув величезну сумку з провізією для мами і свій чемодан. У його очах зник ентузіазм.
Перші три дні Олена насолоджувалась тишею в квартирі. Вона повернула передоплату за табір, але грошей не витрачала. Інтуїція підказувала, що вони ще знадобляться. Телефон мовчав. Сергій надсилав короткі повідомлення: «Доїхали нормально», «Жарко», «Комарі звірі». Паша не дзвонив, і це турбувало найбільше.
На четвертий день задзвонила Валентина Петрівна.
Олено! голос свекрові гремів у трубці, наче гучна дзвінка. Що ти мені підкинула за дитину? Ніщо не їсть! Грибний суп варила, жирний, наваристий нос ворушить! Пироги з капустою не хочу! Огірки солоні не буду! Тільки хліб жує і воду ллє. Це ти його йогуртами розбалувала!
Валентино Петрівно, у Паші дієта, йому жирне заборонено, жовчний міхур слабкий, я ж Сергію список давала, спокійно відповіла Олена.
Який список! Я її викинула! Чоловік має все їсти! І взагалі він лінивий! Попросила врятувати грядку за п’ять хвилин вже скаржиться, що спина болить і сонце пече. А Сергій твій теж хороший! Спить до обіду, каже у нього стрес після роботи, відпочиває. А паркан хто полагодить? Пушкін?
Олена ледь стримала сміх. План починав працювати.
Валентино Петрівно, ви ж хотіли внука і сина. Ось, виховуйте. Сергій обіцяв допомогти. Будьте з ним, нехай працює.
Того ж вечора зателефонував сам Сергій. Голос утомлений і роздратований.
Лен, ти не уявляєш, що тут відбувається. Жара тридцять градусів у тіні, у будинку духота, без кондиціонера, комарі гудуть, як бомбардувальники. Мама зранку до ночі пилить: то воду набирай, то дрова колай, то дах поправляй. Я вже спину зірвав.
Бідний ти, у голосі Олени звучало фальшиве співчуття, ніби його можна було вилити ложкою. Ти ж хотів свіже повітря і фізичну працю. Як там Паша?
Нормально Паша Сидить у халазі, яку сам збудував, з місцевими хлопцями не спілкується. Мама каже, що він дикий. Слухай, Лен У Паші почали зявлятись червоні плями на руках, і він постійно чхає.
Серце Олени пропустило удар.
Які плями, Сергію?
Червоні, сверблять. Мама каже це осика опікла чи комарі укусили. Намазала його сметаною.
Якою сметаною?! Сергію! У нього аптечка з собою! Дай йому антигістамін одразу! Яка сметана на алергічну висипу?! Надішли фото зараз же!
Через хвилину прийшло фото: руки сина вкриті характерною крапивницею, очі набряклі.
Олена миттєво передзвонила.
Сергію, слухай уважно. Це алергія, ймовірно на якусь траву або на ту кізу, про яку ти співав дифіробі. Дай йому таблетку з синім пакетом і мазь з зеленою смугою. І не дай йому «народної медицини» від твоєї мами! Якщо до ранку не полегшить візьми його до районної лікарні.
Лен, автобус до лікарні ходить раз на добу! Машину я в гараж до дядя Міши поставив, він щось з карбюратором шарить, розібрав пів
Ти машину віддав у ремонт місцевому майстру? Олена схопилася за голову. Господи, за що мені це Сергію, якщо щось станеться з дитиною, я приїду і рознесу це село по бревнянках разом з тобою!
Ніч пройшла без сну. Олена крок за кроком обійшла квартиру, злякаюча кожен звук телефону. Його ранок Паша сам подзвонив, сховавши голос.
Тату, забери мене, будь ласка плакав він, намагаючись говорити тихо. Мені тут погано. Бабуся каже, що я чешусь. Говорить, що я це навмисно, щоб не працювати. Тато злий, кричить. Туалет на вулиці вонить, там павуки величезні. Я боюся йти, терплю до кінця. Тіж мені болить живіт
Олена відчула, як сльози нависають на очі.
Терпи, синку. Трішки терпіння. Тато поряд?
Він на річку з дядьком Мішею поїхав. Сказав, нерви лікувати. З пивом.
Ах, нерви лікувати прошепотіла Олена. Добре, Пашо. Збирай речі. Тихо, щоб бабуня не побачила.
Вона підняла слухавку і діяла. Чекати, поки Сергій «лікуватиметься» і зріє, було неможливо. Відкрила ноутбук, подивилась розклад потягів. Найближчий був ввечері, а потім пересадки сутки.
Олена рішуче подзвонила брату Олегу.
Олежко, привіт. Ти зараз зайнятий? Потрібна допомога, терміново. Машина в ходу? Треба проїхати триста кілометрів, врятувати Пашу і твого зятькадурня.
Олег, людиКоли вони, згорнувши в крихітному колі, підніслися на крила хмар, то вітри змін принесли всім спокій і новий аромат вільних сонцезахисних полів.
