Я розплатилася за щастя свого сина
Довго все обмірковувала. У сновидінні ніч світиться як місяць у варенику, і я вирішую вибирати невістку собі й дружину своєму синові. Я вирішила знайти для нього саме ту дівчину, а там вже якось їх звести разом. Мій син найдорожче й найжаданіше дитя під небом Дніпра. Я шалено люблю сина, зрощувала для себе, як калину під хатою. Від пелюшок ростила, як доброго козака, ночей не досипала, лікувала, охороняла від собачого холоду і поганих снів. А тепер віддати такого ідеального чоловіка якійсь іншій?
Завжди знала: настане день, коли син знайде свою пару, та серце моє не витримує думки віддати його чужій дівчині. Ось і вигадала свій хитрий план.
Спокійно сприйняла, що мій син почав звертати увагу на дівчат, як на веселу кобилу десь на Великдень. Але нічого не змогла вдіяти з цією капризною дівчиною, що до сина липла. Сказала йому прямо: не твоя це ластівка, не для тебе. Треба нам скромну, чисту, порядну українську душу.
Про свій план не сказала йому ані слова. Почала майже урочисто шукати йому наречену, як гуска гречку на полі. Шукала дівчину, з якою й чай попити можна, і за слово не посваритись.
Кандидаток було небагато: дівка із сусідньої хати, донька подруги й ще кілька однокласниць сина. Після балачки із сусідкою й її донькою зрозуміла: не те. Вона груба, як корова після випасу, а син мусить бути щасливий із стрункою.
Потім спробувала з дочкою подруги, та вона вже мала хлопця відразу лишила цю ідею. Про однокласниць нагадувати не хочу повна безвихідь, як зимою без борщу.
Розгубилась. Дівчат в запасі не лишилося. Отже, довелось слідкувати за сином: дивитись, які дівчата йому до вподоби.
Трохи злукавила та сказала, що хочу подивитись, як він працює. Він не був у захваті, та погодився, бо сніг випав посеред літа. Я весь день спостерігала за його колегами, спілкувалась із їхніми смішними сниженими тінями під лампами. Хотіла вичислити, хто з дівчат йому мила.
До вечора усе стало ясно, в колег не знайду пари. Повертались додому, і син запропонував піти в кавярню. Я відмовилась та сни підказують натхнення і погодилась. У кавярні помітила, що син веде щиру розмову з красивою офіціанткою. Тут мені й привиділося: ось вона дівчина, яка потрібна!
Дівчина була щедра й тиха. Я вирішила поговорити з нею, розповіла все наскрізь, як вітру в полі.
Ви, часом, не втратили розуму на маківці? здивовано спитала вона. Це ж зовсім не по-людськи
Але ж ти мрієш про краще життя, а мій син зможе його подарувати, відказала я, киваючи на веселий килим з лаштунків реальності.
Я запропонувала їй велику суму в гривнях, достатню навіть, аби вивчити її брата в університеті «Києво-Могилянська академія». Її сестринська любов перемогла скромність вона пообіцяла, що покохає мого сина.
Ми закріпили свою домовленість сновидницьким рукостисканням і почали регулярно спілкуватись про усе, що могло допомогти їй заволодіти серцем сина: які вишиванки йому пасують, які млинці смажити, яку музику слухати у дощ.
Довго чекати не довелося син буквально впав у лагідну любов. Все мені розповідав про неї. Розповіді не знали втоми ніби мав у запасі ще цілу криницю історій: як гарна Ліля (так звали її) та що смачного готує, яку пісню співає та які фільми їй сняться. Нарешті я попросила його познайомити мене з дівчиною, і він погодився.
Коли Ліля завітала у гості, я спокійно розмовляла з нею. Вона зізналася, що насправді вже закохалася у мого сина і попросила повернути гроші. Але я мала свій сонний задум.
Якщо між дітьми спалахнула справжня любов, чому б мені забирати у дівчини гривні? Я сказала їй: бери гроші, готуйся потрохи до весілля!
Тепер мої діти щасливі, а я маю слухняну невістку й подругу, і наш маленький секрет залишиться між нами, як старий рушник у коморі. Радію, що мій сонний план дав моєму синові справжнє щастя!
