Дорогий щоденнику,
Останнім часом душа моя не знаходить спокою. Вчора знову відчула ту саму порожнечу, яку не закриє жоден теплий плед чи чашка гарячого чаю. Все розпочалося з того, що Олег нарешті зізнався: Мама каже, що Оленка слабка, їй треба допомагати більше, бо в неї чоловіка немає А у нас, мовляв, усе стабільно.
Стабільно? ледве не вигукнула я, обертаючись до нього. Олеже, після народження Віктора я набрала пятнадцять кілограмів. Спина постійно ниє, коліна тріщать так, що не сплю ночами. Лікар сказав: або займаюся здоровям, або через рік навіть обійняти сина не зможу. Мені треба хоча б двічі на тиждень в спортзал, хоча б на півтори години. Ти постійно на роботі, графік скаче як скажений кінь. До кого мені звертатись, щоб з Віктором посиділи?
Олег лише винувато скривився його мама не поспішає помагати. Їй Віку потрібний менше, бо є ж Марічка улюблена внучка
Я притулилася лобом до прохолодного вікна та дивилась, як стара Лада свекрухи повільно виїжджає з двору.
Червоні габаритні вогники ще мить миготіли у пітьмі, але ось і вони зникли. На кухонному годиннику рівно сьома. Ганна Іванівна пробула у нас сорок пять хвилин, не більше.
У вітальні Олег намагався розважати однорічного Віктора, який крутив коліщатко з пластмасового КамАЗика й раз по раз поглядав на двері, за якими десь там розчинилась бабуся.
Вона вже поїхала? Олег зайшов на кухню, розминаючи шию.
Відлетіла, вдоволено відповіла я з іронією, не обертаючись. Сказала, що Вікторчик вже вередує, бо втомився і не хоче порушувати його режим.
Ну, він і правда трохи нитав, коли вона його взяла на руки, спробував виправдати її Олег.
Бо він її не впізнає. Три тижні її й близько не було, три, Олеже!
Я різко відвернулась від вікна й почала мити гору брудного посуду.
Олег підійшов ззаду, хотів обійняти я відступила, тягнучись до губки. Та ну тебе, Олеже Мама просто звикла до Марічки.
Марічка вже велика, чотири роки, з нею легше.
Ні, з нею не легше. Просто цікавіше Ганні Іванівні.
Бо Марічка донька Олени. А Олена її улюблена донька.
Ми ж На додачу, як казала моя бабуся, як швабра до хвіртки.
Тиждень тому було те саме Ганна Іванівна на хвилиночку забігла, принесла Віктошику дешеву брязкальцю і вже шукала очима двері.
Олег лише устиг попросити: Мамо, на вихідних маю їхати в Хмельницький, може ви посидите пару годин з Віктором, поки Ірину відпущу до аптеки і магазину?
Ой, синочку, жодної хвилинки! відмахнулась свекруха. Ми з Марічкою до лялькового театру збираємось, а потім Олена просила забрати її до себе на всі вихідні.
Бідна донечка так стомлюється на роботі, їй треба ще й особисте життя влаштовувати.
Олена ніби сама виховує Марічку, але ж усі знають, як воно бабуся забирає її з садочка, водить на танці та купує купу коштовних комбінезонів. У кожної ляльки в дитячій своя історія, й Ганна Іванівна знає їх всі.
Подивися її статус, кивнула я на телефон, що лежав на столі. Дивися, що твоя мама вивісила.
Олег повільно прокрутив стрічку: тут Марічка їсть морозиво на лавці в парку, тут бабуся розгойдує її на гойдалці у скверику під липами, там вони разом ліплять вареники на суботній вечір.
Підпис: Моє головне щастя, моя радість.
Усі вихідні разом, ледь не плачу, прикусила губу. До нас на десять хвилин! А там вічна ідилія.
Олеже, Віктора ж твій син! Її внук! Чому таке ставлення?
Відповіді я не отримала, бо Олег задумався. Пригадався йому, мабуть, як у минулому місяці мама серед ночі зателефонувала: У мене кран потік, топить кухню! і він, покинувши все, летів через увесь Київ.
Згадав і той раз, коли закривав її мікропозику, бо мама хотіла подарувати Олені новий смартфон на іменини. Також як у травні всі вихідні, поки сестра з донькою на шезлонгах, сам город копав
Давай ще спробуємо маму попросити, несміливо запропонував Олег. Я з нею поговорю, поясню, що це не каприз, а моєму здоровю твоєму потрібна допомога.
Я добре знала результат заздалегідь.
* * *
Розмова відбулась у вівторок.
Олег поставив телефон на гучний звязок.
Мамо, привіт, слухай
Ірині треба відвідувати спортзал за рекомендацією лікаря. Спина в жахливому стані
Ой, Олежку, який спортзал! залунало з динаміку бадьоро, на фоні сміх Марічки. Нехай вдома руханку робить! Меньше тієї здоби жувати й болю не буде.
Мамо, це не обговорюється. Лікар приписав тренування й масаж. Можеш посидіти з Вікторчиком у вівторок і четвер з шостої до восьмої вечора? Я б тебе сам відвозив.
Настала тиша.
Синочку, ти ж мій графік знаєш. Я Марічку з садочка забираю о пятій, потім гуртки, потім гуляємо в сквері. Олена працює до пізна, на мене покладається.
Я не можу кинути дитину лиш для того, щоб твоя Ірина на бігових доріжках стрибала!
Мамо, Віктор теж твій онук. Він тебе бачить раз на місяць!
Не починай! Марічка дівчинка, вона ласкава, тягнеться до мене, вона мене любить. А Віктор ще мало що розуміє. Підросте будемо спілкуватися. А зараз нам ніколи, ми малювати сіли. Все, па-па.
Олег поклав телефон.
Я це чула? Мій син має дорости до бабусиної ласки? Що я йому поясню, як він запитає: Мамо, чого бабуся Ганна завжди з Марічкою, а зі мною ніколи? Що для неї Олена улюблена донька, а ти просто банкомат і безкоштовний сантехнік?
Олег нервово ходив по кухні кілька хвилин.
Все! Памятаєш, ми обговорювали ремонт її кухні?
Я кивнула. Ми з весни відкладали гроші, щоб зробити їй подарунок на ювілей. Олег уже й меблі знайшов, і майстрів, і знижки домовився. Вийшло б якраз на шикарний річний абонемент у фітнес-клуб із басейном для мене.
Ремонту не буде, твердо сказав Олег. Завтра телефоную до магазину, анулюю замовлення. Якщо на онуку час і сили є, хай так само і без ремонту обійдеться.
Наймемо тобі няню на ті години, коли тобі до залу.
***
Наступного ранку Ганна Іванівна подзвонила сама.
Олежку, ти ж казав, цього тижня заїхати збирався подивитися, що там з витяжкою на кухні? Димищі вже по всій хаті стоїть Марічка запитує: Де мій дядя Олег?
Олег, сидячи на роботі, зітхнув.
Раніше би вже біг у будмаркет.
Та цього разу ні.
Мамо, я не зможу приїхати.
Як це не зможеш? одразу ображений тон. А витяжка ж? Задихнуся ж!
Попроси Олену. Або її нового кавалера. В Мене тепер багато справ вирішили більше уваги здоровю Іри приділяти, тож усе вільне лиш нашій сімї. Буду сам із сином.
Через ці забаганки?! Жінка твоя голову задурила, ти заради її капризів кидаєш маму?
Я нікого не кидаю. Просто розставляю пріоритети. Ти ж робиш аналогічно.
Для тебе головний пріоритет Марічка і Олена. А для мене Віктор і Ірина. Все по-чесному.
Це ти мені грубіянити збираєшся?! Я для вас усе зробила! З тебе людину виростила, з Ірини невістку А ти?!
Що все, мамо? Допомагала Олені моїми грошима? Дозволяла їй відпочивати, поки я у тебе на городі спину гнув? Меблі до ювілею, які хотіли подарувати ми вже відмовились. Гроші підуть на нашу сімю. Нам потрібна няня якщо у Вікора бабуся надто зайнята.
Через лічені секунди в трубці лунало: Як ти смієш! Я тебе виростила, душу вкладала! Далі ще довго, аж боліла голова
Олег мовчки поклав слухавку.
Руки тремтіли, але на душі було легше, ніж завжди. Знав це лише початок скандалу. Зараз буде дзвонити Олені, та засипле образами й докорами: жадібний, черствий, невдячний.
Усе й було: сльози, лайка, намовляння через почуття синовнього обовязку.
Обоє з Олегом вирішили не відповідати, тримати оборону до кінця.
Через кілька тижнів на порозі зявилась сестра вже з образами, ультиматумом: Плати мамині борги, давай на продукти й ліки!
Олег просто зачинив перед нею двері.
Вистачить. Бути вдячним сином втомилася вся душа.
