Потісніться, ми тут поживемо, ну, років з десять
Свекруха трохи помовчала, а потім видала:
Ой, Оксанко, Марія жінка наполеглива, як трактор. Як вже щось надумає собі в голову то все, тримайся.
Ти ж її теж зрозумій: хоче дитині нашій Даринці нормальну освіту дати.
За мій рахунок? Оксана зупинилась перед дзеркалом.
З відображення на неї дивилась бліда жіночка з розкуйовдженим волоссям.
Ганно Іванівно, та зупиніть їх. Хай виходять на найближчій зупинці й повертаються назад. Я їх не зустрічатиму. Квартиру я не дам.
І як я їх зупиню? завищала свекруха. Вони вже в дорозі. Марія ж кредит на навчання брала, вони на житло навіть гривні не мають
Вона так надіялась на тебе… Оксан, ну висели квартирантів, ну що тобі, рідні ж люди
Рідні? Та я вашу Даринку бачила у житті два рази! Я маю людей виганяти на вулицю, батьків своїх лишати підтримки, доньку гуртків, тільки тому що ваша сестра так вирішила?
У кишені пискнув месенджер. Оксана, не знімаючи пальта, дістала телефон. Повідомлення від Марії сестри свекрухи.
«Оксано, привіт! Ми вже в потязі. Взяли квитки на 19:40, завтра зранку прибудемо на Київ-Пасажирський. Зустрічай нас із Даринкою.
Скинь адресу своєї однокімнатної, а то не записали минулого разу! Де ключі забрати?»
Оксана завмерла. Тричі перечитала це, сподіваючись, може то жарт. Яка однушка? Яка Дарина?
Мам, ти що там застрягла? Соломійка визирнула з коридору. Їсти хочеться.
Зараз, сонечко, Оксана машинально погладила доньку, не відводячи погляду від екрана.
Набрала Марію. Трубку підняли одразу, на фоні гримів гуркіт коліс і чиїсь заливисті перегуки.
Алло, Оксанко! голос тітки тріщав від захвату. Ну як, отримала новину? Ми вирішили з сюрпризом, щоб ти не морочилась із стравами самі все купимо!
Маріє, почекайте, обірвала Оксана. Я щось не розумію. Ви куди їдете?
Як куди? До Києва! Даринка ж вступила, казала ж тобі тоді ще весною. На бюджет не вийшло, ну нічого на платному вчитиметься.
Ми речі зібрали їдемо влаштовуватись у твоїй однокімнатній.
В моїй чому? Оксана притулилась спиною до стіни. В тій, яку я вже шість років здаю? Ти в здоровому глузді?
Та годі вже! змінився тон Марії. Памятаєш, шість років тому, коли тобі квартира від бабці дісталась, ми всі на поминках сиділи?
Я тоді ще сказала: «От Дарині буде де жити, як на навчання поїде». А ти й не заперечувала! Ми цим і надіялись!
Та то була дурна балачка на поминках, я й не слухала! вже майже крикнула Оксана. Нікого я туди не збиралася пускати.
Там люди живуть, сімя з дитиною. Вони платять справно. Завдяки цим грошам мої пенсіонери-батьки їздять по ліки, а Соломійка на гуртки ходить.
Ви що взагалі думали, коли брали квитки?
А ми що ми родина! загукала Марія. Чи кияни взагалі совість загубили?
Племінницю на вокзалі кинеш? Ти чоловіку дзвонила? Він знає, що ти його рідню на вулицю викидаєш?
Чоловік у відрядженні під Луганськом, там зі звязком глухо. І квартира МЕНІ! Маріє. МЕНІ! Зрозуміла?
Бабусина спадщина, мені залишена. Роман тут ні при чому.
Ото НОВИНА! Даринко, чуєш? Жінка твого брата нас за людей не має! Але нічого, пригодимось розберемось! Все, звязок поганий, завтра на вокзалі.
Почулись короткі гудки. Оксана зовсім розгубилась.
Соломіє, йди на кухню, там запіканка, розігрій… крикнула вона й трясучими руками набрала Ганну Іванівну.
Трубку свекруха взяла не одразу.
Так, Оксаночко, слухаю…
Ви знали, що ваша сестра з дочкою їдуть на Київ, щоб жити в моїй квартирі?
Ну Марія ніби казала Думала, ви там щось самі владнали ніяково пробелькотіла свекруха.
З ким владнали? Оксана зашагала коридором. Я шість років здаю квартиру!
Половину грошей батькам на ліки. Ви ж знаєте, як їм на одну пенсію. За другу половину Соломійка на танці та плавання ходить.
Чому ви не сказали, що це неможливо?
Не кричи, нотки образи зазвучали у Ганни Іванівни. Я тут ні до чого. Самі розбирайтесь.
Тільки Роману не дзвони, він нервує там переговори важливі…
Оксана кинула телефон на диван. Чоловік, як завше, був «поза політикою», але за маму та тітку ладен на все.
Ну, Оксано, вони ж із провінції у них свої уявлення, звик казати він. Проще поступитися
Пробувала набрати чоловіка. «Абонент поза зоною досяжності». Звісно. Як завжди, коли дуже треба.
***
Скандал вийшов знатний. Марія почала дзвонити о пятій ранку вимагає, щоб Оксана їх зустріла.
Ми втомлені, голодні й тут холод собачий! Ти ще спиш? Бігом прибігла! Щоб за пятнадцять хвилин була тут!
Оксана спочатку й не второпала, з ким балакає. Потім рявкнула:
Відчепіться! Нікуди не поїду! В квартиру не пущу. Все, бувайте здорові. Надоїли.
Після десятого дзвінка в чорний список номер тітки. Вона почала гатити дзвінками з номера доньки і той ухнув у бан.
Цілий день Оксану діставала Ганна Іванівна: і випрошувала, і лякала, й сином погрожувала…
А ввечері нагрянув Роман чоловік примчався із відрядження.
Оксан, що це у вас тут сталось? питає з порогу. Мама дзвонить, ридає: ти, мовляв, тітку Марію на вулицю вигнала!
Обійняла чоловіка, витерла йому губи, пояснила:
Вони приїхали зненацька. З ходу вимога: щоб усіх мешканців виселила, а Даринку на халяву селила мінімум на 5 років.
Романе, так нормальні люди поводяться? Уже розмістились у мами, і нічого
А ти чого приїхав?
Мати прислала, буркнув він. Та й тітка все вуха продзвонила…
Оксан, ну може, поступимося поки гуртожиток не знайдуть…
У них і не буде гуртожитку, відморозилась Оксана. Вони навіть заяву не подали, бо були впевнені, що вже мають квартиру. Мою!
Ти розумієш, наскільки це нахабно? Вони просто їхали «в свою» однокімнатну.
Мама каже, ти дала згоду шість років тому
Я на поминках мовчала! Просто не слухала ваші вигадки!
Марія там скаженіє. Каже, ми для неї тепер ніхто. До речі, у мами вони не залишилися від інституту далеко.
Я кинув десять тисяч гривень, вони щось зняли
І слава Богу! Оксана ляснула по столу. Кращої новини сьогодні нема! Навіть сваритися з тобою не буду за ті гроші. Головне відчепилися!
Роман зітхнув і скосив очі:
Оксано, вони зняли кімнату в комуналці. Марія верещить, що там таракани й сусіди повні алкаші.
Хай призвичаюється. Хочеш жити у столиці мусиш крутитись, а не манну небесну від родичів, яких десять років не бачила. І ні разу з днем народження не привітала!
Оксана подалась у спальню, чоловік слідком.
Оксанко, ну якось незручно! Наче й справді кинули їх напризволяще. А якщо щось станеться? Ну тобі що не шкода Марію?
Оксана різко обернулась:
Роман, у мене є дочка, є батьки, і є квартира, яку моя бабуся на горбі заробила. Не дозволю розбазарювати через те, що там за шістсот кілометрів хтось собі придумав.
Чому маю їх шкодувати, скажи мені?!
Чоловік мовчав, а Оксана закінчила:
Їстимеш? Ходімо, розігрію. І тему закрили. Хочеш допомагати допомагай зі своєї зарплати.
А квартира здається і КРАПКА!
Гаразд, ти права. Я б і сам не зрадів, якби твої приїхали до моїх на дачу й сказали: «Потісніться, поживемо років з десять».
Після вечері, коли Роман пішов у душ, Оксана глянула в телефон. Нове повідомлення від свекрухи:
«Оксано, ну так не можна! Марія на нервовому грунті захворіла. Привези їм хоч трохи їжі.
Взяла б побільше на тиждень-другий: мясо, овочі, фрукти, шоколадки, каву, чай, засоби гігієни, олію.
Рибки купи. Консерви не треба Марія таке не їсть. Адреса:»
Оксана блокнула і свекруху хай трохи відпочине у списку.
***
Ніч минула відносно мирно рідня не дзвонила.
Марія нарядилась рано приїхала, ледве сьома. Оксана прокинулась від тарабану у двері.
Роман спав, тож довелося відкривати їй.
Сестра свекрухи із порога:
Спиш, значить, на теплому ліжку? Не цікаво, як ми з Даринкою провели ніч?
ЖАХ! Тараканів на голову сиплеться, у кімнаті холод, підлога лід!
Зліва «Ой у лузі червона калина» співали до ранку, справа сварились без зупину!
Совість маєш? Як знайомим рідним дозволяєш так мучитись?
Знаєш, я з тобою сварку розводити не хочу. Не хочеш квартирантів виганяти не треба! Ми з Даринкою тоді до тебе переберемося!
У вас трикімнатна, знайдеться кімната? Тільки більша, нас же двоє! Не переживай, затримаємось ненадовго місяців так на чотири, може, на півроку.
Потім поїду, як дитина освоїться.
Оксана ошелешено розвела руками:
Забудьте дорогу сюди. Не будемо псувати остаточно стосунки! Потрібна вам поліція? Буде! Мені не важко. Але треба воно вам?
Марія аж позеленіла:
Щоб ти всю долю на Хрещатику в чергах простояла! Дай Боже, щоб твоя донька ціле життя підмітала в університеті без диплома!
Ох, згадаю ще тобі це! Земля кругла!
Оксана просто гримнула дверима перед носом. Марія ще репетувала на весь підїзд, і пішла.
***
Скандал з Марією остаточно зруйнував стосунки зі свекрухою Ганна Іванівна більше в гості не ходить.
Роман маму відвідує, допомагає, інколи й Соломійку водить, але у квартиру не втручається.
Оксана й рада тому на одну проблему менше.
