«Мамо, він хоче, щоб я це для нього зробила… Каже, що всі хороші жінки це вміють… А я – не хороша? Научи мене… Всі вміють, значить, і я повинна…» Я досі дивуюся, що моя племінниця змогла знайти собі чоловіка – і все це завдяки своїй мамі. Коли Аліна була ще дитиною, моя сестра відмовилася віддавати її в дитсадок, у підлітковому віці забороняла гуляти з друзями – вона весь час сиділа вдома і стала справжньою домосідкою. Навіть коли донька навчалася в нашому місті, мати суворо вимагала, щоб вона поверталася додому не пізніше шостої вечора. Альона вже мала 20 років, а мама о пів на восьму дзвонила їй і кричала, чому вона ще не вдома. Це було просто абсурдно. Аліна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком на другому курсі університету – вони разом готувалися до іспитів у бібліотеці, він був на два роки старший, давав їй конспекти, допомагав з навчанням і, не зчувся, як закохався у неї. З того моменту моя племінниця вперше почала порушувати мамині правила. Врешті-решт, Аліна вийшла заміж, і мама дозволила їй почати нове життя. А тепер розповім історію, яка нещодавно трапилася. Я сиділа вдома у сестри, коли подзвонила Аліна – в її голосі змішувалися сльози та сміх, і ми ледве могли її зрозуміти: – Мамо, він хоче, щоб я це зробила для нього… Каже, всі добрі дружини це вміють… Я не добра? Навчи мене… Як всі вміють, то і я маю… У той момент обличчя моєї сестри миттєво змінилось, вона попросила доньку заспокоїтись і пояснити, що саме можуть робити «всі хороші жінки». – Борщ, мамо… – відповіла Аліна, і ми почали сміятись так голосно, що ледве могли говорити. – Не смійтеся з мене! Ти ж мене не навчила готувати борщ, а я в інтернеті шукала рецепти – все не те і не смачно! Ми з сестрою швидко розповіли їй покроково, як варити борщ, і час від часу сміялися між собою. Увечері Алінка подзвонила подякувати: чоловік похвалив її кулінарний шедевр – вийшло дуже смачно, а головне, тепер вона вважає себе справжньою жінкою!

Мамо, він хоче, щоб я це йому зробила… Каже, всі хороші жінки це вміють… А я що, не хороша? Навчи мене… Всі можуть, то й я повинна вміти…

Згадуючи ті часи, я й досі не можу повірити, що моя племінниця таки знайшла собі чоловіка, і все це лише завдяки її матері.

Коли Соломія ще була дитиною, моя сестра рішуче відмовилася водити її до садочка; підлітком вона не мала права ходити гуляти, весь час проводила вдома, замкнута у власному світі. Навіть коли Соломія навчалася у Львові, мати ретельно слідкувала, щоб донька була вдома до шостої години вечора. Дівчина вже мала двадцять років, а мати дзвонила о пів на восьму і кричала, чому її ще досі немає вдома. Те було абсурдно, та інакше ніяк.

У другому курсі Соломія познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком у бібліотеці, за підручниками. Він був старший на два роки; давав їй свої конспекти, допомагав розібратися у складних темах, а згодом закохався у неї, і почав запрошувати на побачення. Саме тоді племінниця нарешті почала поступово порушувати суворі правила матері. Згодом вона таки вийшла заміж, і мати вперше дозволила їй почати своє життя.

Але пригадую один випадок, що трапився нещодавно. Я сиділа в хаті у сестри, коли зателефонувала Соломія. Її голос тремтів, у ньому змішувалися сміх і сльози, так що ледве можна було розібрати слова:

Мамо, що ж робити, він хоче, щоб я зварила йому борщ Каже, що всі добрі господині це вміють… А я що, гірша? Навчи мене, благаю… Всі можуть, а я не вмію…

На цьому мить обличчя моєї сестри змінилося, вона попросила доньку заспокоїтися й пояснити, чого ж це від жінки вимагається.

Борщ, мамо! нарешті розсміялася Соломія, і ми всі разом вибухнули сміхом.

Не смійтеся з мене! ображено пробурмотіла вона. Ти ж мене й не навчила його варити, а рецепти в інтернеті не те, смак якийсь не той!

Ми з сестрою одразу ж по телефону детально, крок за кроком, розповіли їй, як готувати справжній український борщ, перебиваючи одна одну жартами та спогадами.

Увечері Соломія знову подзвонила дякувала нам, чоловік нахвалив, сказав, що у нього найкраща дружина на світі, і головне тепер вона відчуває себе справжньою жінкою. Життя, видно, само вчить нас бути дорослими.