Щоденник, 12 жовтня
Я переконана, що ми зовсім не зобовязані утримувати родину мого швагра й ще й знімати для них квартиру. Одразу хочу зазначити: трикімнатна квартира, у якій ми нині живемо, належить мені. Я купила її у дуже жалюгідному стані, ще до того, як ми з чоловіком одружились. Можете собі уявити, які там були умови, вхідні двері просто стояли, притулені до рами. Але ціна мене повністю влаштовувала, і далі я вже, крок за кроком, приводила все до ладу. Та зараз не про це.
На той момент, коли я познайомилась зі своїм чоловіком, вже зробила ремонт у двох кімнатах і навіть придбала якусь нову мебель. Квартира набула вигляду можна було жити з комфортом.
Мій чоловік красивий, статний, але тоді мешкав у найманій квартирі в Києві. Через кілька місяців наших стосунків переїхав до мене. Після весілля ми обладнали одну кімнату під дитячу, спочатку в нас народився хлопчик, а за рік маленька дівчинка. Ми назвали її Звенислава.
Життя текло спокійно й щасливо, поки нашу гармонію не порушила моя свекруха однієї холодної осінньої ночі. Вона зявилася з валізами, вся у сльозах:
Чи можна мені лишитись у вас ненадовго? Мій син привів у мою ж квартиру якусь дівчину. Сподіваюсь, у них усе складеться, може, вона стане його дружиною й вони житимуть довіку разом Я довго не затримаюсь, буду допомагати вам: забирати дітей із садка та школи, варити їм їжу. Ви моя єдина підтримка!
Плакала, тож ми прийняли її. Віддали їй найбільшу кімнату. Свекруха вже давно на пенсії, обіцяного не забула, допомагала з дітьми, хоч у свою квартиру не поверталася, бо там молодший син будував нову родину. В однокімнатній квартирі матері він жив із молодою дружиною, ще й двоє дітей: одне спільне, друге від попереднього шлюбу його жінки.
Колись, ще після школи, брат мого чоловіка відразу одружився зі школяркою. Тоді мої свекри продали своє велике житло у Львові, і на ці гроші купили собі крихітну квартиру й двокімнатну для нього. Згодом свекор захворів і помер.
Мій швагро з першою дружиною народили двох дітей, потім розлучилися, і він залишив квартиру дітям з колишньою дружиною. Зараз вона живе там з новим чоловіком і вже трьома дітьми.
Після розлучення син повернувся до матері. Сказав тоді:
Мамусю, погостюю у тебе трохи, тепер я вільний, треба переосмислити життя! Знайду якусь квартиру, розберусь Та, видно, не вийшло. Бо кілька місяців потому привів нову подругу до мами.
Свекруха що вихідні тягнула до нас онуків і своїх, і чужих, безкінечна метушня у хаті.
Минув рік, і ми з чоловіком сказали свекрусі, що треба вирішувати житлову ситуацію. Вона знову почала плакати й ледь не втрачала самовладання.
Мені довелося поговорити з швагром: мовляв, вже час звільнити материн дім. А він уперся: мовляв, у нього діти, зарплата мізерна, на оренду не вистачає. Що мені робити в такій ситуації?
З матірю чоловіка у мене вже відкритий конфлікт. Я й додому повертатись не хочу. Нарешті вирішила серйозно поговорити з чоловіком або він вирішує проблему з житлом для мами, або я подаю на розлучення.
Мої слова його просто приголомшили: каже, куди я маму подіну, не вижену ж на вулицю!
Я порадила, щоб вона орендувала собі однушку слава Богу, вистачає у нас на це гривень. Але свекруха категорично відмовилася від знімного житла, натомість сказала, що ми маємо знімати двокімнатну квартиру для швагра з його сімєю, а вона повернеться до свого дому.
Для мене це вже була відверта зухвалість. Я попередила: якщо свекруха не виїде протягом тижня, всі її речі опиняться під дверима квартири. Що мені ще залишалося?
Я не думаю, що ми комусь щось винні тим більше, не маємо забезпечувати дорослого чоловіка житлом та грошима!
