На межі цього літа
Знаєш, я маю подругу Даринку, вона працює в бібліотеці у Львові. Даринка завжди вважала своє життя трохи нудним: відвідувачів у бібліотеці обмаль, всі в інтернеті сидять. Вона час від часу переставляла книжки на полицях і витирала з них пилюку. Але був і великий плюс вона перечитала стільки всілякої літератури: і романи, і філософські трактати І ось під тридцять раптом зловила себе на думці, що от та любовна історія з книжок обійшла її стороною.
Вік вже не дівчачий, пора б уже подумати про родину, зовнішність скромна, робота не надто грошова, але змінювати її навіть на думку не спадало. Її все влаштовувало. До бібліотеки навідувалися здебільшого студенти, іноді школярі та пенсіонери.
Недавно серед бібліотекарів Львівської області влаштували конкурс професійної майстерності, і уявляєш? Даринка виграла головний приз: двотижневу відпустку на Чорному морі, усе за рахунок організаторів!
Супер! Обовязково поїду, радісно повідомила вона подружці Оксані та мамі. На мою зарплату такої поїздки не організуєш, а тут удача сама в руки впала!
Літо вже добігало кінця. Даринка йшла вуличкою майже безлюдного пляжу під Одесою, відпочивальники більше по кафе сиділи, бо того дня море неабияк хвилювалося. Вона була там уже третій день, хотілося пройтися самій, подумати про всяке, помріяти.
І тут бачить з пірсу хвиля знесла хлопця у воду! Даринка довго не вагалася миттю кинулася його рятувати. Він був недалеко, то вона швидко до нього допливла, хоч і не спортсменка, але плавати навчилася ще у селі, в Дністрі з дитинства купалася.
Волошки йшли навперейми, то допомагаючи їй тягнути хлопця за комірець, то намагалися їх затягнути назад в море. Але з Божою допомогою вже стоїть Даринка майже по груди у воді і думає: лиш би ноги не підкосилися, втриматися.
Коли вже тягнула його до берега, то розуміє дитина ще, підліток років чотирнадцяти, мабуть, хоча й вищий за неї. Отямившись, хлопець подякував і, обережно погойдувачись, подався геть.
Даринка, вся мокра в сукні, присіла на лавку, з подивом поглядаючи йому вслід.
Наступного ранку вона прокинулася в номері під шум прибою, погода була суперова сонце сяяло, море чисте і привітне, вже не таке неспокійне, як учора. Мов вибачалося.
Після сніданку Даринка рушила на пляж, з релаксом позасмагала на сонечку, а під вечір зайшла у парк. Там тир стояв і вона, згадавши шкільні роки, спробувала свої сили. Перший постріл мимо, другий в яблучко!
Диви, синку, ось як треба стріляти! пролунав за спиною чоловічий голос. Обернулася і треба ж, того ж хлопця бачить, якого вчора з моря тягнула.
В очах хлопця блиснув переляк: мабуть, впізнав. А вона ледь усміхнулася видно, його батько ні сном, ні духом про вчорашню пригоду не знає.
Може, майстер-клас нам дасте? додав усміхнений чоловік. Я Антон, а це мій син Женя. Ми обоє у тирі не майстри, сказав він відкритим і доброзичливим голосом.
Потім вони разом гуляли парком, їли морозиво в кафе, каталися на колесі огляду і ще довго сиділи під захід сонця, просто розмовляючи. Даринка собі подумала, що зараз має прийти мати Жені, але ніхто нікого не чекав.
Антон виявився дуже цікавим співрозмовником, то вона й не помітила, як почала до нього тягнутися.
Даринка, а ви давно тут відпочиваєте? цікавився він.
Ні, це тільки мій перший тиждень, і ще один маю в запасі.
І тут життя підкинуло сюрприз: виявилося, вони всі троє самі зі Львова, навіть живуть майже в одному районі! Сміялися, що у Львові не зустрілися, а тут, біля Одеси, одразу знайшли одне одного.
Женя вільно спілкувався, наче й забув про вчорашню історію, і Даринка відчула: можливо, хлопець і справді чимось стривожений, але не збирається все розповідати татові, і добре. До готелю поверталися вже пізно, промовивши побачитися вранці.
Наступного ранку Даринка була на пляжі першою, але хлопці трохи забарились. Коли підійшли, Антон вибачався:
Пробачте нас, Даринко, ми обидва заснули і проспали забули виставити будильник!
Женя одразу до води, а Даринка, злякавшись, вигукнула:
Обережно, Жене, ти ж не вмієш плавати!
Батько здивовано:
Як це не вміє? Він у школі чемпіонами був, на змаганнях виступає постійно!
Даринка здивувалася, але промовчала. Певно, здалося або вчорашній страх дався взнаки.
Так тривали ще кілька днів ранки на пляжі, захід сонця на екскурсіях, залиті сміхом вечори. Якось трапилась нагода лишитися з Женею наодинці Антон пригорів, температура. Женя й каже Даринці:
Я відпросився в тата, сказав, що ви за мною приглянете не хочеться мені в номері киснути, і мило посміхнувся.
Вона запитала номер телефону Антона і передзвонила йому:
Даринка, не хвилюйтеся, відповів він. Молодший обіцяв у всьому слухатися.
Після купання Женя розповів Даринці щось відверте:
Ви, знаєте, справжній друг. Дякую, що не сказали татові за ту пригоду, я й сам спершу трохи злякався, хвиля мене з пірсу стягнула.
Даринка підбадьорила його, а тоді вперше запитала:
Женю, а де твоя мама? Чому ви удвох тут?
Женя задумався, але наважився розказати. Виявляється, їхня родина насправді давно не така ідеальна, як зовні. Мама Жені, Марина, непомітно віддалилася від батька. Все виявилося, коли Антона відправили у відрядження в Київ, спокушаючи його перспективою підвищення і більшої зарплати у гривнях.
Залишившись із сином, Марина швиденько організувала зустріч із колегою Артемом, який прийшов у гості з донькою Ксенією. Мама навіть дала Жені тисячу гривень (ніколи стільки не давала!) і сказала:
Піди погуляй з Ксенією, пригости морозивом, розваж її, доки ми з Артемом попрацюємо.
Ксеня виявилась хитрющою, через кілька годин після оглядин у квартирі, розкрилено повідомила:
Добре, що твій тато приїжджає мені вже набридло “відволікати” тебе. З мамою твоєю і своїм батьком уклали якусь угоду: я маю з тобою гуляти, доки вони відпочивають.
Жені стало не по собі від такого цинізму. І коли повернувся з відрядження батько, в родині почалися справжні грози. Женя почув, як мама не ховала зради, і сказала батькові: “Так, я зустрічаюся з Артемом, переїжджаю до нього. Син твій, залишаю його тобі, мені з Артемом буде нова сім’я”.
Отець залишився спокійним, але Женя сам все розумів і вирішив: лишається з татом. Мати пішла, а він і не тужив особливо. Оба мужики швидко порозумілися й стали жити разом, підтримуючи одне одного.
Після обіду з фруктами Женя і Даринка відвідали Антона. Він відновився, прийшов на пляж, а ще за кілька днів мав повертатися додому з Женею. Даринка залишалася ще на кілька днів. Прощалися вони вже на заході літа. Антон пообіцяв зустріти Даринку в аеропорту, а Женя радісно сміявся.
Даринка нічого не планувала, просто насолоджувалася підбадьоруючими повідомленнями Антона, де той писав, як сумує за нею і чекає-не дочекається зустрічі. А далі трапилося те, що наче списано з роману: Даринка переїхала до Антона і Жені. Знаєш, мабуть, найбільше радів тому саме Женя за тата, за себе і за Даринку також.
