Мене виховувала моя бабуся. Я, звісно, вдячний їй, але її любов була не зовсім безкорисливою.
Мені було лише пять років, коли мій улюблений тато вирішив, що сімя не для нього, й пішов від нас до коханки, яка була значно молодшою за маму. Оскільки ми спочатку жили в його квартирі, після розлучення він відразу вимагав, щоб ми з мамою виїхали.
Мені довелося переїхати до бабусі, маминої мами. Мій тато так умів ухилятися, що знаходив усюди способи не платити аліменти. Коротко кажучи, ми з мамою залишилися без копійки й оселилися в бабусі на Подолі у Києві. У ті роки було справді важко. Бабусина пенсія ледве покривала витрати, мама постійно їздила на підробітки, а я після школи повертався додому і намагався допомагати у всьому.
З роками я почав інколи пропускати уроки, ходив працювати на будівництво, тому про навчання майже не йшлося. Жалівся за мамою і бабусею, які ледве зводили кінці з кінцями на свої гривні. Тоді я вирішив, що після восьмого класу кину школу та піду працювати. Але раптом зявилася бабусина сестра, бабуся Галина. Вона сказала, що забере мене до себе, допоможе з навчанням і буде підтримувати фінансово. Бабуся Галина своїх дітей не мала, і дуже хотіла, щоб я жив з нею. Мама і бабуся не заперечували.
Я переїхав до бабусі Галини. Мама й бабуся приїжджали до нас у гості. Життя з бабусею Галиною дійсно було простішим. Вона отримувала кращу пенсію, мав змогу спокійно відвідувати школу і не думати про заробіток. Вона вчила мене готувати борщ і навіть штопати речі. Школу я закінчив з відзнакою й вступив до університету на юридичний факультет.
Бабуся Галина постійно повторювала, що щойно я здобуду вищу освіту, вона надасть мені у спадок свою квартиру. Каже, що полюбила мене як рідного сина і неодмінно хоче допомогти стати на ноги. Та життя розгорнулося зовсім інакше, ніж всі очікували. На третьому курсі університету я познайомився з Лесею.
Боже мій, яка вона була красива і розумна. Вона відповіла мені взаємністю, і я вирішив, що хочу з нею одружитися. Коли бабуся Галина почула про це, здійняла справжній скандал. Сказала, що Леся шукає лише вигоди з мого статку, а кохання там немає.
І пообіцяла: якщо я не покину Лесю, ніякої спадщини від неї не буде. Все це я переказав Лесі. Вона запропонувала розлучитися, якщо квартира для мене така важлива. Але відразу сказала, що готова жити зі мною навіть на знімній кімнаті, аби тільки бути разом. Врешті-решт, я обрав кохання, ризикнув. Бабуся Галина більше не виходила на звязок. Я залишився без квартири, але поруч була моя кохана.
Зараз ми відзначаємо десяту річницю нашого весілля. У нас двоє дітей, а кохання тільки міцнішає з кожним роком. Щоразу більше переконуюсь, що зробив правильний вибір.
