10 серпня
Сьогодні вночі довго не могла заснути, все думала про те, що відбувається в нашій родині. І вирішила записати свої роздуми, щоб не зійти з розуму.
Моя свекруха знову ображена на нас: ми поїхали у відпустку, а не оплатили їй ремонт в квартирі. У неї непогане, доглянуте житло просто захотілося змін! Чомусь мама чоловіка вважає нас своїми спонсорами, хоча має все, щоб оплатити власні забаганки.
Ми з Тимофієм завжди були дуже економними. Сплачуємо іпотеку, виховуємо двох дітей Марічку та Оленку, обидві навчаються у старших класах. За всі роки шлюбу це вперше ми поїхали кудись далеко на відпустку.
Раніше відпочинок був лише у сосновому лісі під Житомиром чи у старому будиночку на Дніпрі. Наші дівчата, по суті, не бачили світу. Тому цього літа вирішили наважимося і купимо подорож до Львова та Карпат. Довелося відкладати кожну копійку, але враження були того варті.
Свекруха ще після весілля сказала, що няньчити онуків не стане. Я її зрозуміла і ніколи допомоги не просила. Тож усі наші вихідні Марічка з Оленкою проводили у моїх батьків у Вінниці, поки ми з чоловіком на роботі. Я не дорікала свекрусі і справді, в неї було своє життя, ще й після роботи хочеться спокою.
Тепер вона на пенсії, але веде дуже активний спосіб життя і в басейн записалася, і на різні екскурсії в музеї ходить, на виставки з подругами їздить. Єдина проблема фінансове питання: свої хобі і примхи звикла забезпечувати коштом дітей, не переймаючись нашими кредитами чи родинними витратами. На її думку, головне допомогти мамі.
До всього на вихідних обовязково «доручала» чоловіку справи: щось полагодити, допомогти, відвезти. А цього року вирішила освіжити ремонт хоча квартирі немає і пяти років, усе ще виглядало новеньким.
Ми, вирішивши поберегти нерви, не повідомили свекрусі про наші плани їхати на відпочинок. Просто закрили будинок і вирушили у мандри. Та, поки нас не було, вона прийшла до нас додому, а коли побачила, що двері зачинені, зателефонувала Тимофію. Він чесно сказав, що ми у Карпатах.
Після повернення на нас чекала справжня гроза. Прямо в коридорі закиди: «Треба було попередити! А взагалі, звідки у вас гроші? Ви маєте робити мені ремонт, а не розїжджати по відпустках!»
Тимофій зазвичай мовчить з мамою, не сперечається. Але цього разу не витримав і сказав: «Ти до наших грошей жодного стосунку не маєш! Ми маємо право витратити на відпочинок».
З того часу свекруха з нами не спілкується. Навіть дівчатам не телефонує. Зате інші родичі набралися дзвонити й вчити нас мовляв, такі ми невдячні. Але моя совість чиста: ми відмовляємо собі у всьому, і наше право хоча б раз на рік пожити для себе, поки молоді.
Добре, що батьки підтримують нас. Я відчуваю, що так правильно. Адже любов і підтримка не вимірюються гривнями чи забаганками, а тим, як ми цінуємо одне одного.
