Свекруха вирішила оселитися у моїй квартирі, а свою залишила дочці.
Мій чоловік виріс у великій українській родині на околиці Львова. Моя свекруха народжувала дітей, поки, нарешті, не зявилася донька. Дивна логіка, але це їх справа.
Коли я виходила заміж, була впевнена, що доля мені посміхнулася. Арсен здавався міцним плечем надійний, сміливий, з характером. Він розумів, що таке родина, але навіть і думати не міг віддалитися від матері та молодшої сестри. Свекруха ніколи особливо не турбувалась про своїх синів, але Оленка її улюблениця.
Коли я вперше побачила Оленку, їй було десять. Спочатку я не звертала на неї особливої уваги, та за пять років усе змінилося. Вона не хотіла вчитися, весь час водилася з сумнівними хлопцями, і вирішувати її проблеми доводилося Арсенові. В будь-який час доби вона телефонувала до брата за допомогою і той зривався посеред ночі.
Я сподівалася, що з віком Оленка вийде заміж, і все стане на свої місця. Але марно. Коли вона повідомила, що збирається заміж, свекруха наказала синам скинутися грошима на весілля сама не мала ні копійки. А зять був бідний, працював на заводі за невелику зарплату, тому молодята змушені були жити разом із нею.
Зявилася одна дитина, потім друга І тут свекруха зрозуміла: в тієї квартирі їй вже не місце. І вона придумала геніальний, як на неї, хід переїхати до нас, а свою квартиру передати доньці з сімєю. Але як так? Я ж сама купила цю квартиру у Львові за свої гроші! Арсен ні копійки у це не вклав. Найцікавіше, що чоловік щасливий від такої пропозиції: каже «моя мама нам допоможе».
Живемо ми у двокімнатній квартирі. Я не готова поступатися комфортом та ділити житло ще з кимось. Свекруха впевнена, що ми їй зобовязані, бо Арсен старший син і повинен дбати про матір.
Я люблю свого чоловіка, про розлучення і думки немає. Але як достукатися до нього? Як пояснити, що життя під одним дахом зі свекрухою це пекло? Не знаю вже, що й робити Може, хтось із вас підкаже?
