Сьогодні я хочу записати свої думки щодо непростої ситуації, яка склалася у нашій родині. Декілька місяців тому тітка моєї дружини залишила їй у спадок квартиру. Квартира невелика, але розташована в центрі Києва місце, безперечно, дуже гарне. У нас із дружиною троє дітей: найстарша донька Лада навчається в університеті, їй вже девятнадцять років, старший син Остапу дванадцять, а найменшенькому Данилкові всього пять.
Ми живемо у просторій квартирі три кімнати, і місця для всіх вистачає. Однак між мною та дружиною виникла суперечка щодо тієї спадкової квартири. Я вважаю, що було б справедливо, аби Лада оселилася там дівчинка вже доросла, вона може будувати своє життя, можливо, у недалекому майбутньому створить сімю. Дружина ж переконана, що це буде несправедливо щодо синів. Вона пропонує продати квартиру та виручені гроші (десь півтора мільйона гривень) поділити порівну між трьома дітьми.
Чесно кажучи, я вважаю цю ідею доволі абсурдною. Якщо ці гроші так просто розділити, кожному перепаде по пятсот тисяч гривень, а на такі кошти у Києві й однокімнатну квартиру не купиш. Поки діти підростуть, гроші просто лежатимуть на банківських рахунках. Лада ж, якщо отримає свою частку, хіба зможе купити якийсь недорогий автомобіль? Я, мабуть, звик мислити по-українськи: краще горобець у руці, ніж журавель у небі. Тобто краще дати житло одній дитині, а для інших вже будемо думати і шукати рішення, коли виростуть.
Дружина боїться, що якщо віддати квартиру Ладі, це скривдить Остапа й Данила мовляв, вони почуватимуться обділеними, і це зіпсує їхні стосунки з сестрою. Я ж думаю, що хлопці ще малі, ситуацію до кінця не усвідомлюють і в нас буде час подбати й про них.
Ладі ми ще нічого не казали, бо вирішили поки обговорити це між собою. До того ж, квартира після тітки потребує капітального ремонту, зараз там не продумано навіть простору, проживати неможливо. А фінансів на ремонт поки немає усе, як кажуть, в руках Господа.
Дивлюсь на цю ситуацію, намагаюся зрозуміти, хто з нас правий я чи моя дружина? Чи варто стояти на своєму, чи краще піти на компроміс? Можливо, хтось би запропонував іще третій, несподіваний варіант Але сьогодні я усвідомив: коли мова про сімю, головне не квартира чи гроші, а наше бажання допомогти дітям. Якщо ми будемо діяти з любовю та чесністю, рішення обовязково прийде яке б воно не було, головне, щоб діти виросли дружними і підтримували одне одного завжди, бо сімя це найбільший скарб.
