Вже не можу терпіти, що ви приходите до нас на кожні вихідні! Можливо, ви зустрічали людей, які вважають, що весь світ обертається навколо них, і їм байдуже на ваші плани чи особистий простір. Мій брат мого чоловіка з родиною щовихідних приїжджають до нас погостювати: сам брат, його дружина, двоє дітей і ще її брат. Весь «караван» оселяється у нас на кілька днів, не питаючи, чи нам це зручно, чи є у нас інші справи. Ця історія триває майже рік, і я вже просто не витримую. Я люблю гостей, але ж не у такій кількості і не так часто – я навіть не маю часу зайнятися власними справами і відпочити після важкого робочого тижня. Замість відпочинку – я весь у вихідні стою біля плити, розважаю гостей розмовами, готую їм постіль, а коли вони їдуть – перемиваю гори білизни. Мене завжди гризло питання: чи розуміють вони, що приїжджати без запрошення — це, м’яко кажучи, неввічливо, навіть якщо це родина? Може, якби це було рідко, я б не реагувала так гостро, але вони у нас бувають щонайменше тричі на місяць. Ми з чоловіком самі ніколи не вторгаємося у простір інших родичів, і іноді навіть хотілося б завітати до них у гості без попередження, щоб вони відчули всі «принади» таких візитів. Просила чоловіка поговорити з ними, але він не знає, як це зробити, щоб нікого не образити. Може, йому навіть так зручно? Він допомоги відмовив — мусила брати ситуацію у свої руки. Спочатку я просто перестала готувати у вихідні: гості змушені доїдати залишки з тижня, або ж самостійно готувати собі вечерю. Я можу цілком обійтися без їжі. Якось вони всі зібралися на кухні, чекаючи на обід, і почали кидати на мене здивовані погляди. Я пояснила: «Готувати сьогодні не планую – якщо хочете їсти, кухню знаєте, готуйте самі». Всі мовчки попили чаю і лягли спати, навіть не спробувавши щось куховарити. Я також перестала прибирати перед їхніми візитами. Якось дружина брата чоловіка поскаржилася, що у її доньки побіліли сіро від моїх підлог шкарпетки. Я відповіла: «Боюся, не мала часу мити підлогу, але якщо так пече – ванна, віник і швабра на місці, можете скористатись». Після того до чистоти у квартирі у мене питань не виникало. А головне – я більше не жертвую своїми планами. Не відміняю нічого, якщо гості приїхали без попередження. Проводжу з ними годинку, а потім ввічливо кажу, що маю свої справи – нехай чоловік їх розважає. А якщо планів на той день немає, спеціально починаю прибирання, щоб менше з ними контактувати. Після такого підходу, коли черговий раз вони повернулися додому, брат чоловіка сказав: «Схоже, наш час закінчився?» Ну нарешті! Відтоді гості приїздять лише після попередньої згоди — і без ночівлі, та й значно рідше. А вам доводилося стикатись із подібними ситуаціями? Як ви їх вирішували?

Мені вже остогидло, що ви приходите до нас кожні вихідні!

Мабуть, кожен зустрічав у житті таких людей, які щиро вірять, що все крутиться навколо них і байдуже ставляться до чужих справ та часу. От і родина мого швагра приїздить до нас на всі вихідні щотижня, майже рік поспіль. У складі гостей сам швагер Петро, його дружина Ярослава, двоє їхніх дітей і ще брат Ярослави. Всі разом приїжджають з речами, навіть не питаючи, чи нам зручно, чи маємо якісь свої плани.

Зізнаюсь, у мене вже не залишилось сил це терпіть. Люблю гостей, але тільки в міру. А так уже рік поспіль не можу ні власними справами зайнятися, ні просто відпочити після важкого тижня на роботі весь час у клопотах.

Замість того щоб нарешті досхочу поспати, доводиться цілими вихідними стояти над плитою, підтримувати розмови, розкладати постіль, потім прати цілі гори білизни після їхнього відїзду. Я весь час запитую себе, чи розуміють вони, що, завалюючись без попередження, поводяться щонайменше негарно, хоч ми й родина. Може, я б не так реагувала, якби це було рідко, але так у нас ледь не тричі на місяць.

Я зі своїм чоловіком, Миколою, так не робимо не насідаємо на родичів. Іноді навіть думаю: може, самим так до них навідатись без попередження, щоб вони відчули смак такої “гостинності” зсередини? Я просила Миколу поговорити з його братом, але він уникає розмови, бо боїться їх образити. Може, йому так і зручно? Відмовився щось вирішувати, довелося самій братися до діла.

Спочатку я перестала на вихідні готувати. Все, що лишалося з тижня, хай зїдають, а хочуть щось свіженьке приготуйте собі самі. Я, мовляв, і без вечері обійдусь. Якось сіли вони всі до столу, кидають докірливі погляди. Спокійно кажу: “Сьогодні нічого нема, бажаєте куховарте собі самі”. Ніхто нічого не втямив, але й готуватися не став, попили чаю і розійшлися спати голодні.

Ще я перестала прибирати в квартирі перед їхнім приїздом. Якось Ярослава обурилась: мовляв, у доньки білі шкарпетки потемніли. Я відповідаю: “Он, відро та швабра у ванній, не встигла підлогу помити можете самі підтерти, якщо вас так хвилює чистота”. З того дня питань більше не виникало.

А головне я перестала відкладати свої справи через їхні візити. Наприкінці дня я теж маю право на особисте життя і хочу проводити час з тими людьми, хто мені приємний. Якщо гості приходять годинку з ними посиджу, а далі вибачаюсь: мовляв, у мене свої справи. Якщо чоловік бажає, нехай вже він розважає гостей. А коли мені зовсім не хотілося їх бачити починала вдома генеральне прибирання, щоб якомога менше з ними спілкуватись.

Якось після чергових вихідних швагер Петро сказав Миколі: “Схоже, наш час тут вже минув?”. От кмітливий! Відтоді приїжджають вони лиш заздалегідь домовившись і без ночівлі, та й то не щотижня. Чи бувало у вас подібне? Як ви виходили з таких ситуацій?