Весілля не буде
Чому ти сьогодні такий тихий? спитала Олеся. Ми ж домовлялися у суботу обирати меблі в спальню. А ти, як надуте варене яйце, сидиш. Що трапилось?
Сергій знав: або зараз, або вже ніколи. Але ж краще вже різати по живому.
Олесю… Є у мене розмова. Про весілля.
Олеся чекала цієї розмови так довго, як сонця у листопаді. Вони ж з Сергієм погодилися: святкувати скромно. Хоча вона бачила, як він хоче влаштувати справжній вернісаж гостей море, відео про кохання, організатори Вся ця романтична катавасія! Вона вже уявляла, що він зараз скаже
Давай без довгих підступів. Я знаю, що ти скажеш, посміхнулась Олеся.
А Сергій ні з того, ні з сього:
Давай відкладемо Давай весілля відкладемо.
Цього повороту вона не чекала.
Відкладемо? зависла Олеся. Це що, за така імпровізація? Чому? Ми ж тільки-но дивилися запрошення Сам же ледве не графіка для листівок від руки малював! Гостей разом вибирали! Ти що, передумав на мені женитись?
Зараз подумаєш, що як у дешевому серіалі зараз він скаже, що кохання пройшло.
Та Сергій пішов іншим маршрутом.
З грошима зараз не дуже, промимрив він, Заводом зарплату затримують. А що ми накопили зїли кури з котом. Так і живемо разом лише півроку. Рано ще, як на мене.
Рано? аж захлинулась Олеся. Три роки зустрічаємось! Три роки каву на двох пємо і півроку вже шкарпетки твої на балконі сохнуть і це для тебе рано?
Сергій вже навіть не хнюпився.
Ну не починай. Не хочу сваритись. Просто пауза. Одружуватись не передумав. Але весілля це дорого зараз.
Ну, добре Давай просто розпишемось удвох, а після якось з друзями посидимо.
Олесю, ну хіба це справжнє весілля?
Та й пропади воно пропадом!
А ти ж мріяла
Перетравлю.
Якісь в нього непереконливі аргументи.
Олесю…
Скажи чесно. Щось трапилось? Ти не впевнений, що кохаєш мене? Чи, може, вже з іншою познайомився? Бо весілля дорого звучить не дуже заковирно.
Сергій похитав головою.
Ні, Олесю, клянусь. Просто хочу, щоб усе було ідеально, розумієш? А зараз не дотягуємо ми до ідеалу. І так, півроку разом під одним дахом це ще випробувальний термін. Треба ж зрозуміти, чи ми зльотуємося одне з одним.
У нього навіть логіка проступає Але Олесін внутрішній дзвоник бє на сполох. Рідко Сергій так вміло намагався її переконати. І це після того, як він сам підганяв зі штампом у паспорті.
Вона зробила вигляд, що купилася.
Після тої розмови Сергій не те що хлопець ідеал хлопця: став приділяти увагу кожній дрібниці, яку раніше не помічав, ніби вибачався за перенесене весілля. В магазині питає, чого вона хоче, посуд сам перемив А на обличчі сум. Не просто замислений, а сердитий, як сова на дієті, ночами зітхає до стелі і відповідає на питання Олесі: Та просто втомився.
Олеся терпіла. Потім, потім, потім, підказувало їй відлуння душі.
Минуло пару тижнів їх кличуть у гості до Сергієвих батьків. Олеся відхрещувалась, як від базару в дощ. Не хочеться, і все тут. Та й Сергій про весілля мовчить, а його батьки, звісно, спитають що вона скаже?
Але таки довелося їхати.
Весільна тема спливла одразу.
Коли вже нас ощасливите? спитала його мама, коли тато чкурнув дивитись Лігу сміху, Ми вже ресторан приглянули. Столик на двадцять душ. На який день бронювати?
Сергій сидів, наче кисле яблуко з червяком, так само нервувала і Олеся. Які вже бронювання? Нічого не буде.
Мамо, ми ж казали відкладаємо, прохрипів він.
Відкладаєте? Це ж як так? Зовсім без грошей, чи що? Сергійчику, ну ти, як чоловік, міг же подумати раніше про таке?!
Після борщу чоловіки зайняли позиції біля розібраної газової колонки (яку от уже півроку не збирались ремонтувати), Олеся пішла в ванну освіжитися.
Чистота там, як у хірурга. Ні порошинки. Навіть косметику тільки шампунь та гель. Мама Сергія принципово все тримає у кімнаті й таскає кожен раз у торбинці, як якийсь партизан. Олесю це завжди веселило: невже не лінь?
Протираючи обличчя, вона раптом почула гучність стін голоси, як із навушників. Сергій повернувся на кухню та щось шепоче з мамою. Олеся насторожилась
…Сергійчику, ти не передумав із Олесею розбігтися?
Засинаючи рушником підборіддя, вона завмерла. Що? Притихла до плитки, щоб не скрипіло нічого.
Мамо, казав же. Відклали. Не розбіглися.
Відклали то жонглювання словами! шипіла Ганна Семенівна, Я бачу, як ти мучишся. Та нащо вона тобі? Це не дружина дружина чоловіка слухає, а ця Через рік розійдетесь і все.
Я її кохаю, мамо, тихо і вперто сказав Сергій.
Олеся аж розчулилась.
Але наступне мамино речення зіпсувало карму на місяць.
Кохаєш ти Лисичка вона з хвостом, Сергію! Я ж попереджала. Вже тепер налаштовує тебе проти сімї. Проти сестри, проти дачі Вона тебе змінює, і не в кращий бік!
Олеся мало не влипла у стіну. Проти них? Коли вона це встигла? Завжди була делікатна з батьками Сергія, навіть коли Іван Петрович цькував її нову зачіску. Було прикро, але промовчала ж!
Вона пригадати не могла жодного разу, аби спеціально налаштовувала Сергія проти когось із родини. Навпаки, підштовхувала до спілкування, бо знала, як йому важливі ці звязки.
І тут Остапа понесло: відтермінування весілля це не про гроші. Це мама, яка їй посміхалась, а сама проти!
Олеся повернулась до кухні.
О, Олесечка вже з нами! Ми тут якраз радилися, чи не час уже з реєстрацією прискоритись. Молоді ми всі були, але життя без штампу я не вважаю правильним.
Як мило.
Так, Ганно Семенівно, сказала Олеся, Не будемо надовго тягнути. Давайте підзбираємо гривень і в РАЦС. Правда, Сергію?
Так, Олесю, майже як одружені вже, підтакнув він.
Вночі, коли їхали додому, Сергій пробував її обійняти Олеся весь час відсувалась. Не знала спитати чи мовчати. Якщо він її не кинув за наказом матері, виходить кохає. Але весілля ж скасував.
Ти дивно поводився, коли мама заговорила, прокоментувала вона, розглядаючи, як в далині тане набережна Дніпра.
Я? Та просто мама квапить із весіллям і…
Не бреши. Вона не квапить. Вона категорично проти нашого весілля. Казала, що я тебе проти неї налаштувала, і щоб ми розбіглися.
Сергій судомно смикнув кермом.
Значить, чула? Олесю, мама боїться, що як женюсь забуду про неї. Ну, класика жанру. Не бери близько. Перебіситься.
Олеся й не брала до серця слова мами, якій син центр Всесвіту. Її турбували слова самого Сергія. Він її не захистив. Просто кивнув, аби не сперечатися з мамою.
Весільне питання повисло в повітрі. Сергій ходить, як на лимоні сидів, а на спроби Олесі поговорити про майбутнє завжди одне: Може, потім
А потім Олеся думаючи просто подивитися котра година на Сергієвому телефоні, переконувала себе: Я не читаю нічого зайвого. Просто… ну, одним оком.
Висить повідомлення від його сестри Віри. Віра на два роки молодша від Олесі, але веде себе, як у 15: ні роботи, ні навчання, живе з батьками й харчується за їхній зарплати плюс братик іноді «підмащує».
Повідомлення однозначне:
Ясно, грошей не буде. Ти знов під каблуком. Ну й живи з нею, раз тобі якась там дівка дорожча за сімю.
Олеся перечитала. Знов під каблуком.
В памяті щось клацнуло
Ще до скасування весілля, коли Віра вкотре випрошувала у Сергія грошей, Олеся не витримала:
Сергію, їй двадцять сім, живе з батьками, і просить у тебе на каву з тістечками. Може, саме час почати працювати? У нас із тобою фінанси не бездонні.
Олеся б не втручалася, якби там не були її гроші. Адже вона вносить у дім не менше за Сергія, але родичів його утримувати не наймалась. Сергій кивнув: Так, ти права, Олесю. Пора завязувати.
Тепер зрозуміло, хто реально всіх налаштовує проти Олесі.
Вона відкрила чат з Вірою, скопіювала повідомлення й відправила собі для доказу. Потім повернула телефон туди, де взяла.
Сергій у передпокої стріпував сніг з куртки:
Взяв хліб, і твій улюблений шоколад з горішками! Я тут подумав, Олесю, може, треба було
Сергію, перебила вона.
Ну-ну! А ти когось ще чекала, га? напівжартома, напівнервово.
Але Олеся жартів не сприйняла.
Що тобі пише Віра? прямо спитала вона.
Сергій згадав тактику: якщо тебе ось-ось заженуть у кут, бий першим.
Ти що, шуруєш по моєму телефону, поки мене немає?
Класичний прийом перевести стрілки.
Немає різниці, що я робила, Сергію. Я хочу пояснення, і зараз.
Сергій стояв кілька секунд на обличчі вся палітра від образи до паніки.
Та не бери в голову. Малолітка ще, образиться та й все.
На що вона ображається? Що я нагадала їй про доросле життя?
Вона звикла брат завжди виручить. Тяжко відривати себе від безкоштовних грошей. Перебіситься, не переймайся.
Вона й твоїх батьків підбурила?
Ну, так зізнався Сергій. Я намагався пояснити, що це наші гроші, що Вірі пора вже самій Але мама у штики: Олеся тебе під себе підгорнула, ти покинув сімю заради неї! Але я ж… не так думаю.
Але ти весілля все ж переніс Гаразд. Вона проти мене всіх налаштувала, це я вже зрозуміла. Я не можу з ними спілкуватись. А сам ти? Ти сам хочеш одружитись, чи просто відкладаєш, бо боїшся сказати мамі ні?
Я хочу, Олесю. Але зараз не готовий. Може, згодом… коли все вляжеться…
От і вся відповідь.
Знаєш, Сергію, я зрозуміла не хочу виходити заміж за того, хто сам не впевнений у своїх почуттях і здригається від кожного чиха своєї сестри. Добре, що весілля не будеСергій опустив очі. Його губи сіпнулися, наче він хотів щось вигадати, але не знайшов більше жодного виправдання.
Якщо тільки через рідню Я він розгублено замовк.
Досить, тихо сказала Олеся. Я не твоя суперниця тут. Ти сам маєш визначитися, з ким іти по життю.
Вона пішла збирати свої речі швидко й спокійно, без драми. Сергій стояв у дверях, як прикручений бовван, а потім пробурмотів щось на кшталт вибачення, але Олесю вже не цікавило вона навіть не слухала. Її серце боліло та несподівано легко, як після довгої зубної болі, коли нарешті рішуче йдеш до стоматолога.
На вулиці мело, але повітря відчувалось свіжим та новим. Дрібний сніг сипався на її плечі, і вулиці світилися холодним сяйвом ліхтарів ніби клали нову, чисту сторінку під ноги. Олеся натиснула сумку до грудей і гірко посміхнулася: весілля не буде. Але, може, у цьому було її справжнє визволення.
Вона набрала подругу.
Привіт, Настю. Чим сьогоднішній вечір зайнятий?
Для тебе нічим! Щось сталося?
Треба дружню каву й трохи пригод. Бо, здається, у житті відкрився новий сезон.
Вони сміялись, поки гуляли вечірнім містом. Олеся дивилася на свої дотепер незнайомі обрії і, раптом, зрозуміла: заміжжя “з будь-ким про запас” для неї точно не варіант. У її житті обовязково буде радість, затишок і, може, ще чиєсь кохання але вже не за маминим сценарієм і не на вимогу родини. Тепер вона сама авторка власної історії.
Коли кроки затихли на порозі під’їзду, Олеся повернулася до себе додому: гарячий чай, тиша, просторе ліжко і свобода. Її весілля справді не буде. Але буде щось набагато важливіше життя, яке вона обирає сама.
І сніг падав у тиху, вільну ніч мов чистий аркуш для тих, хто не боїться починати все спочатку.
