Без жодної магії Новий рік мчався, мов потяг Інтерсіті, і ця шалена швидкість вибивала Лені землю з-під ніг. Вона ніби стояла на пероні вокзалу Київ-Пасажирський – без квитка, без надії, без святкового настрою. Для чого вона взагалі кликала гостей? Хто захоче зустрічати Новий рік із “невдахою”? *** 31 грудня почалося зі справжньої катастрофи: після десятиліття служби пральна машина вирішила “вийти на пенсію”, влаштувавши у ванній справжній повінь. Знайти сантехніка перед святами – та ще пригода! Після марафону дзвінків і нервів, Лена таки знайшла рятівника і з полегшенням видихнула, сподіваючись, що негаразди на цьому скінчилися. Та ні… На обід її рудий кіт Василь, справжній гурман, з’їв усю ковбасу для олів’є, залишивши господині лише “горохове поле” й кілька маринованих огірочків. Але й цього нахабі було мало: він вирішив полювати на синицю, що прилетіла на відкриту кватирку… Внаслідок погоні гігантський кактус впав із підвіконня, зачепив ялинку, гасивши стареньку гірлянду, улюблену Лени з дитинства. Шматки горщика і іграшки, які вона берегла з малечку, змішались із землею… Лена ледве не розридалася, прибираючи цей “святковий декор”. Потім був розбитий графин, підгоріла перепілка, а остаточну крапку поставила відсутність торта – гості вже підходили, а вона забула про головне. Від розпачу дзвонить сестрі. – Кать, у мене катастрофа! Торта нема! – Спокійно! Я вже під’їхала, виходь – усе купимо. – Де ти? – Біля під’їзду вже стою! Спустившись, Лена побачила: біля машини Кати стоїть її найкраща подруга Марічка з величезним пакетом, а тітка Галина – з тазиком холодця. – А холодець навіщо ще й такий таз? – здивувалася Лена. – На всяк випадок! – урочисто відповіла тітка, відома своїми непрошеними порадами, – знаю, як ви тепер готуєте! А ніч попереду довга! Олів’є є? Лена знизала плечима… Поки дівчата бігали за тортом, Марічка розвішувала серпантин, у який Василь вмить заплутався і перетворився на прибульця. Рятувати кота кинувся чоловік Кати – Ігор, якраз з роботи. Василь не пручався, аж поки не побачив Лену – тоді стрімголов кинувся назустріч і лишив на руці Ігоря кривавий слід. Ігор стійко витримав і навіть викликався допомагати на кухні – правда, допомога зводилася до філософствувань: “Салат – то стан душі, а не просто набір інгредієнтів”, – але дівчатам цього вистачило з головою. – Лено, а що це за коробка? – крикнула з кімнати Марічка. – “З Новим роком” написано, й збоку приписка – “Відкрити вночі. Баба Валя”. Лена зраділа: – О, я й забула! Це від бабусі – перед від’їздом вона попросила відкрити саме вночі. Обіцяла сюрприз! – Що ж там? – Катя розглядала коробку, – давай зараз подивимось! – Ти що? Вона ж перевірить! Якщо там секрет, все зіпсуємо. Чекаємо, як сказала бабуся. Потерпи. Інтрига підігріла всіх – навіть тітка Галина сіла ближче, поблискувала цікавістю. *** Далі – традиційні президентські привітання, шампанське, “котячий” олів’є, сміх, суперечки, і ось… – Вже друга? – Лена виголошує: “Час для бабусиного сюрпризу!” Розкривати коробку довірили єдиному чоловікові – Ігорю. В середині замість грошей чи старих фотографій – десятки маленьких записок, перев’язаних кольоровими стрічками з іменними наліпками. – Що це? – здивувався Ігор. Лена розгорнула записку з написом “Лена” і прочитала: – Леночко, люба моя онучко. Знову щось не так? Зламалася пральна машина? Кіт салат з’їв? Пусте! Пам’ятай: будь-яка біда – це просто привід замовити піцу й переглянути улюблений серіал. А торт можна й уранці купити. Головне – хто поруч допоможе з’їсти ту піцу. Люблю до Місяця і назад. Твоя баба Валя. В кімнаті на мить запанувала тиша, а потім усі вибухнули сміхом. – Як вона… знала?! – Це ж справжня магія, – пошепки промовила тітка Галина. – Мені! Мені давай! – нетерпляче вимагала Катя. Розгортає свою записку: – Катрусю, рідна. Не сперечайся з Ігорем через дурниці, а краще обійми його. Він же хороший, хоча й любить пофілософствувати. А якщо знову почнеться – просто поцілуй. Це найкраща зброя проти чоловічої логіки. Цілую вас обох. Ігор почервонів, і одразу поцілував Катю під оплески. Марічка, сміючись, читає своє: – Марічко, красуне. Шукай кохання не в барах, а в бібліотеках чи в супермаркеті поруч з домом. Там є нормальні хлопці, не такі модняві, зате справжні. І ще: припини фарбувати волосся у фіолетовий – тобі пасує твій власний колір! – Звідки вона знає?! Я ж тільки два дні назад перефарбувалась?! Нарешті, тітка Галина розгортає свою, як секретний шифр… – Галинко, золота. Ти в нас наймудріша й найінформованіша, але навіть ти не все знаєш. Доброта й слушна порада – річ хороша, але іноді краще просто промовчати й з’їсти шматочок торта. Обіймаю, рідна. Тітка стулила рота, взяла торт і… вперше за всі роки промовчала цілу ніч. Сміх та розмови тривали до ранку. Дівчата подзвонили бабусі Валі по відеозв’язку – вона, сидячи десь у Полтаві, сміялася: “Дорогі мої, магії нема – просто я вас добре знаю і дуже люблю!” Наступного ранку Лена зібрала всі записки в красиву банку й поставила на чільне місце. То був не просто набір побажань – то був справжній рецепт щастя від її бабусі: не бійся хаосу, смійся з невдач, цінуй близьких і їж, що душа забажає, але без фанатизму. А найкращий подарунок – знати, що хтось тебе завжди любить і розуміє.

Жодної магії

Новий рік раніше завжди підкрадався так тривожно й стрімко, неначе поїзд, що летить повз зимовий вокзал.

Валерія тремтіла від цієї шаленої швидкості. Їй здавалося, що вона стоїть на засніженій платформі на київському вокзалі й раптом усвідомлює: квитка нема, на святковий потяг не стане, щастя мимо, і, мабуть, святкового настрою цього року вже не буде.

Нащо вона тільки запросила гостей? Хто схоче заводити рік поруч з бідолахою та невдахою?

***

31 грудня розпочалось із родинної катастрофи: пральна машинка, що віддано крутила по десять років у Валериній ванні на Троєщині, вирішила завершити трудову біографію гучним потопом.

Знайти сантехніка під Новий рік квест ще той! Валерія витратила купу нервів і гривень, але все ж впоралась, думаючи, що на цьому її нещастя скінчаться.

Та марно

Опівдні її рудий кіт Кузя головний гурман та смаколиків знавець зжер всю ковбасу для олівє: залишив пані господині лише гіркий горошок та мариновані огірки.

Але жадібний Кузя на цьому не зупинився. Йому заманулось побавитись у мисливця на синичку, яка чомусь примостилась на відкриту фортку.

Величезний фікус гепнувся з підвіконня, зачепив новорічну ялинку, і докотивши і так нерозкішну гірлянду, за якою Валерія полювала ще з радянських часів.

Скалки вазонка вплутались із земляною грудкою й уламками ялинкових прикрас, багато з яких вона роками берегла з дитинства

Прибираючи це все, Валерія ледве стримувала сльози.

Далі пішло як за нотами: розбитий графин, підгоріле курча, і врешті ключова пригода: коли гості вже були за порогом, Валерія з жахом збагнула, що забула про тортик. У паніці вона набрала сестру.

Ірцю, катастрофа! У мене жодного торта!

Не переймайся! у трубці пролунав із життєрадістю голос, я біля підїзду! Виходь усе буде, як треба!

А ти точно вже тут?

Та кажу ж: біля дверей!

Спустившись вниз, Валерія застала цікаву картину: поруч із машиною Іри стояла її подруга Ганнуся з величезною торбою і тітка Галя із величезною мискою холодцю.

А для чого аж стільки холодцю? видихнула Валерія.

Мала бути готовою! з пафосом проказала тітка Галя, яка завше любила давати поради, про які ніхто не просив, знаю я, як ви нині готуєте! А нам ще ніч довга. Олівє хоч залишилося?

Валерія розгублено знизала плечима

Поки дівчата понеслися за тортом, Ганнуся взялася вішати серпантин, у який той самий Кузя так файно закрутився, що перетворився на якесь інопланетне створіння.

Рятувати кота взявся чоловік Іри Богдан. Він щойно повернувся з нічної зміни й прибув якраз на час.

Кузя не чинив спротиву, аж поки не побачив Валерію, тоді з радості рвонув до неї та лишив на руці Богдана червоний слід.

Жертві надали першу допомогу, а Богдан герой і лицар одразу кинувся допомагати пані на кухні.

Щоправда, допомога зводилась до філософських порад типу: «Салат це стан душі, а не просто набір продуктів», але Ірі з Валерією й цього вистачало.

Лєро, що це тут за скринька? вигукнула з кімнати Ганнуся, Щасливого Нового року! написано. Ой, а збоку Відкрити вночі. Баби Марія.

Валерія підбігла:

Ой, я зовсім забула! Іро! Це ж бабуся залишила! Вона ж попереджала: на Новий рік, десь о другій ночі відкрити, буде сюрприз!

Цікаво, що там Іра уважно розглядала скриньку, може заглянемо вже?

Та ти що, вона ж перевірить! Не ризикуймо! Подивимось, як бабуся сказала! Потерпи.

Від передчуття захвилювалися всі. Навіть тітка Галя притулилась ближче з цікавістю до скриньки.

***

Потім всі дивились звернення Президента, чокались Советовским шампанським, їли котяче олівє, сміялись, сперечались, аж раптом

Друга ночі? перепитала Валерія, саме час. Вона підняла скриньку і урочисто виголосила: Сюрприз від баби Марії!

Відкрити доручили одному чоловіку. Богдан щось підкрутив, підняв кришку.

Всередині, на ваті, лежали не гривні, не старі фото, а десятки маленьких, охайно скручених записочок, перевязаних кольоровими стрічками. На кожній імя адресата.

Що це? ушелешено промовив Богдан.

Валерія розгорнула першу, з написом Валерія і прочитала вголос:

Валерочко, рідна моя внучко. Що знов не так пішло? Машинка зламалась? Кіт салат зїв? Це не біда! Памятай: будь-яка проблема це просто причина замовити піцу і ввімкнути старий гарний фільм. А торт купиш і зранку. Головне щоб поруч були ті, хто допоможе ту піцу доїсти. Обіймаю до Миколая і назад! Твоя баба Марія.

У кімнаті на кілька мить запала тиша, а далі всі дружно вибухнули сміхом.

Валерія сміялася так, що роняла сльози.

Як вона знала?!

Це ж справжня магія, прошепотіла тітка Галя.

Мені! Мені наступну! нетерпляче витягнула руку Іра.

Вона відкрила записку:

Ірусю, моя дорога. Не сперечайся більше з Богданом через дрібниці. Краще обійми його. В тебе ж він хороший, хоч і любить мудрувати. А коли знову почне, поцілуй його. Це найкращий захист від чоловічої логіки. Цілую вас обох.

Богдан почервонів і тут же поцілував Іру під гучні оплески.

Ганнуся, відкриваючи свою, реготала:

Ганнусю-красуне! Шукай своє кохання не у кафе, а в бібліотеці чи в улюбленому АТБ біля дому: там нормальні хлопці свої. Просто вони не носять дуже тісних джинсів! І ще: досить фарбувати волосся у фіолетовий! Тобі личить твій рідний колір!

Як вона знала? Я ж тільки два дні тому волосся перефарбувала! здивувалася Ганнуся.

Черга дійшла до тітки Галі. Вона відчинила записку, наче ключ від цілого Всесвіту.

Галю, рідна. Ти в нас наймудріша й завжди в курсі всього. Але знай: поради й доброта це добре, та інколи краще просто помовчати й зїсти шматок торта. Обіймаю тебе, моя мудра.

Обличчя тітки Галі стало рожевим. Вона щось пробурмотіла, взяла торта і більше тієї ночі нікого не наставляла. Було незвично й затишно.

***

Сміх і балачки тривали аж до світанку.

Вранці, коли Валерія прибирала залишки свята, вона склала всі бабусині записочки у красиву баночку та поставила на саме видне місце нехай нагадує. То був не просто набір побажань то був рецепт щастя від баби Марії: не бійся безладу, смійся з невдач, цінуй близьких поруч і їж що хочеш, лише не переїдай. А головне памятай: найбільший подарунок знати, що є хтось, хто тебе любить і розуміє. Назавжди.