Три роки тому я розлучилася зі своїм чоловіком. Нас уже давно нічого не єднало, крім нашого сина. Я навіть не здивувалася, коли через місяць після розлучення Сергій зустрів молоду дівчину. А три місяці тому вони вже зіграли весілля.
Чесно кажучи, мене це вже ніяк не хвилює. Але вчора я отримала від неї повідомлення, від якого в мене серце впало. Вона написала, що ми маємо залишити Сергія у спокої й перестати вимагати від нього грошей, бо тепер нічого не отримаємо.
Моєму сину, Остапу, тільки пять. Раніше я була у декретній відпустці, і Сергій повністю забезпечував нас. Тепер я працюю на півставки.
Одразу після розлучення ми вирішили продати нашу трикімнатну квартиру в Києві та купити дві: окремо для Сергія, а іншу для мене з Остапом.
Сергій платить достойні аліменти. Але я хочу самостійно забезпечувати себе, тому постійно ходжу на співбесіди й шукаю роботу на повний день. Гроші, які він надсилає кожного місяця, повністю йдуть на потреби Остапа: оплата дитячого садка, гуртки, іграшки, харчування. Частину беру на комунальні послуги.
Остап дуже хоче ходити на дзюдо, а ці заняття теж потребують додаткових грошей.
Цього літа Сергій перерахував більше грошей із умовою, що я повезу Остапа відпочити. Ми поїхали в Карпати. Радості мого сина не було меж.
Мене тішить, що Сергій, навіть після нашого розлучення, не забуває про сина. Навіть коли мені потрібно було терміново відлучитися, я залишала йому Остапа. Сергій водив його у торгові центри, гуляти, в кіно. Але син жодного разу не був у тата вдома.
Я підозрювала, що справа в новій дружині Сергія. Мене це не хвилювало поки не отримала це повідомлення.
Нещодавно вона навіть зважилася мені зателефонувати. Сказала, що мені не соромно забирати в Сергія майже всі гроші, що він заробляє. Я не змовчала й одразу розповіла про все Сергію. Він дуже розсердився. Сказав, що вона не має права втручатися у його справи й тим більше розпоряджатися його грошима.
Але я все ж хвилююся, що їй вдасться переконати Сергія зменшити витрати на сина. Тоді мені доведеться відмовити Остапу в багатьох речах.
Я так сподіваюся, що в Сергія залишиться те людяне, щире та добре, за що я колись його покохалаЯ вирішила діяти заради сина навчатись не боятися майбутнього. Після довгої розмови з Сергієм ми домовилися зустрітися разом із Остапом у кавярні. Я принесла саморобний фотоальбом, куди Остап вклеїв малюнки й фото з наших подорожей, написав листа татові: «Дякую, що ти є в моєму житті. Я люблю тебе, тату!»
Сергій читав і мовчав, обіймаючи сина однією рукою. Він поглянув на мене й раптом тихо прошепотів:
Я ніколи не залишу Остапа. І нехай інші це нарешті зрозуміють.
Я побачила справжню силу у щирості дитини, в нашій відкритості й турботі. Сергій узяв Старого на вихідні вперше до себе, і вперше за три роки я заснула без тривоги. Я більше не боялася чужих слів я вірила у свою витримку, у наше спільне батьківство попри розлучення.
Життя стало іншим не легшим, але правильним. Остап сміявся після тренування і розповідав мені, як тато навчив його кидати мяч. Я усміхалася і знала ми маємо головне: любов, підтримку і сміливість жити далі.
Три роки тому я розлучилася з чоловіком. Нас нічого не пов’язувало, окрім нашого сина. Я не здивувал…