Дежавю
Вона завжди чекала листів. З дитинства. Все своє життя.
Змінювались адреси, дерева ставали нижчими, люди віддалялись, а чекання ставало тихішим.
Він нікому не довіряв і нічого не чекав. Звичайний чоловік з вигляду міцний, рішучий. Робота, вдома пес. Подорожі сам або з чотирилапим побратимом.
Вона приваблива дівчина з великими сумними очима. Якось її спитали:
Без чого ти не вийдеш із дому?
Без усмішки! відповідала вона, і веселі ямочки на її щоках це підтверджували.
Скільки себе пам’ятала завжди товаришувала більше з хлопцями. На подвірї її звали «піраткою в спідниці». Але мала одну гру, коли залишалася сама: вигадувала собі роль мами, у якої багато дітей, добрий чоловік і дружна родина у великому теплому будинку з гарним садочком.
Він не уявляв життя без спорту. У гаражі в коробці спочивали його кубки, медалі, грамоти. Навіщо зберігав сам не знав. Може, з поваги до батьків, що так ним пишались! Увесь час збирався їм повернути нагороди. Перші місця траплялись не заради перемоги, а заради процесу. Працював до знемоги, до останньої краплі поту, бо тільки після втоми відчував себе оновленим, дихав по-новому.
Її батьки загинули. Їй було років сім. Брата й сестру розвели по різних дитбудинках. Так вони і виросли зі своїми битвами, болями, радощами. Час казенних установ минув тепер мешкали в одному районі у Львові, через дорогу одне від одного, серед низьких будинків, теплих вуличок, веселих двориків і фермерських ринків. Найкращі, єдині друзі то сімя брата.
Цей день був тривожним Її зміна закінчилася. Вже йшла через двір автопарку, коли її догнав Васильович, обійняв по-батьківськи, подякував за пиріжки:
Піди додому, відпочинь, чуєш?!
Встигну. Вона махнула рукою, поцілувала його в щоку і поспішила до своєї машини.
Ох зітхнув слідом водій швидкої.
На свята їх часто ставили в одну зміну, бо працювати в такі дні мало кому хочеться, навіть лікарям.
У бригаді ще двоє чоловіків. Колеги-жінки її не любили: вона любила виглядати охайно та привабливо гарний настрій лікаря міняє світ навколо.
Він гнав, як міг. Спортивні медалі в коробці підскакували в багажнику, пес на задньому сидінні неспокійно поскуливав. Батько запросив разом зустріти Новий рік. Того ж дня чоловік переклав коробку в авто, зрадівши, що цього разу не буде працювати у святкові дні, хоча за своїми «хлопцями» завжди сумує, і тренерська праця до душі. Та рідкісні зустрічі з батьками осідали щемом
За кілька днів до свята, рано-вранці розбудив дзвінок:
Мамі зле Голос батька тремтів. Вольова людина, полковник у відставці, ледь втримав емоції. Батьки з юності разом. Навіть зараз дивилися одне на одного, наче молодята. Той вогник у їхніх очах завжди дивував його. Наче вони берегли якусь таємницю
Вона втомлено усміхалася. Завжди на переддень Нового року пекла десятки пиріжків і возила їх містом після зміни. Сьогодні навіть вдалося подрімати кілька годин у кімнаті відпочинку. Просто Васильович не пустив би її за кермо сам би відвіз і радів би її збентеженій усмішці.
Десять кілометрів до дому батьків. І раптом заметіль. Він пригадав, як пес не хотів лізти в машину, стукіт з багажника, нескінченні відрядження, дороги дороги
Мамо, тату, тримайтеся Крім вас нікого
Пес одразу лизнув у потилицю наче прочитав думки.
Вибач, друже Звісно, і ти не залишишся сам!..
Вона приглушила мотор. Снігопад не до часу. Лишився останній пиріг. Ще декілька кілометрів і заміська дорога до дачного селища, де жила її улюблена пацієнтка, енергійна бабуся Ні не повертається язик назвати цю яскраву жінку бабусею. І її чоловік освічений, відкритий. Прекрасна пара, завжди усміхнені. Можливо, її батьки такими й були б зараз
Раптом різкий темний силует вискочив перед колесами на фоні білого неба.
Звідки ти зявилася, псю, з лісу чи втекла від когось?.. Гарні очі Чому шия липка!?.. Мокрий светр Спати Джеку, друже Чом так боляче!… Мам, тату, я вже поруч Темрява
Васильовичу не додзвонитись. Поїхав до онуків. Швидка не проїде перемело.
Зачекай, хлопче тримайся, витягну Господи! А там іще й собака
Вона вже рушала, коли помітила, як поруч промайнула сіра машина.
Хтось поспішає додому, подумала. За кілька хвилин бачить: перевернута сіра автівка в кюветі, чорний собака трохи далі, здається, жива.
Котра взагалі година?.. Гарячу воду не любила, але зараз саме гарячий душ рятував. Тіло тремтіло, сіла на підлогу у ванній, заплющила очі, зітхнула. Заснути б
Як ти його витягла, такий же міцний хлопчина?! в голові лунав голос брата. І все тіло скувало від спогадів.
Чоловіка і двох псів вона відвезла в лікарню. На півдорозі підхопив брат, допоміг. Того ж дня вона повернулась до дачного селища, таки віддати пиріг. Чомусь узяла з собою коробку, що випала з багажника сірого авто.
Може, ця річ важлива для того хлопця. Головне, всі живі. Прийде до тями передам.
Двері відчинив розгублений чоловік.
У вас щось трапилося? вирвалось у неї.
Дружина в лікарні. Збираюсь до неї. Сина не дочекався, не можу додзвонитися
Вона промовчала. Опустила голову.
А у вас усе гаразд? він узяв її за руку.
Давайте я вас підвезу, запропонувала дівчина.
Їхали мовчки. Заметіль стихла.
Бачу у вас на задньому сидінні коробка, звідки взялася? не витримав полковник.
Було ДТП. Чоловік намагався уникнути зіткнення із собакою, машина перекинулась, а з багажника воно випало
Сіра машина Білий пес у салоні, чорна собака з лісу? тихо спитав він.
Вона зупинила машину, обернулась до нього. Полковник стиснув кулаки, глянув на дорогу.
Живий він! І ваша дружина поправиться. Вона обійняла його.
Дівчинко, можна я так до тебе звертатимусь?
Звичайно, у її очах бриніли сльози.
Дружині кілька ночей сниться дивний сон про чорного пса. В сина пес білий. Звідки взявся цей чорний?..
Очі незвичайні й сумні це першою згадкою стало для нього, тільки-но він прокинувся. На стільці біля лікарняного ліжка дрімав батько.
Мама. ДТП. Все згадав. І очі дівчини.
Новоріччя зустріли в кінці січня. Мати одужувала, батько сяяв від щастя. Джек ще шкутильгав, але скоро це мине. А його кликала робота. Треба було повертати хлопців на тренування, готувати до змагань. Та думками він різко повертався до тієї дівчини
Вже був біля воріт, коли з горища його покликав батько:
Татку, чим допомогти?
Батько хитро усміхався. Чоловік оглянув горище, помітив свої спортивні нагороди.
То звідки, товаришу полковник? посміхнувся син.
Подумай! Піду з Джеком прогуляюсь перед твоїм відїздом.
Вона поспішала додому раніше зазвичай. Діну вже чекала. Не змогла залишити її у ветклініці, коли та отямилась. Інакше притулок. Діна була майже чорна, лише на грудях біла плямка-сердечко.
Дівчина зайшла у під’їзд, і звично, не дивлячись, відчинила поштову скриньку. Хотіла вже закривати, як помітила білий конверт.
У листі було:
Я зайду сьогодні ввечері. Дякую тобі, рідна!
Любов, мов компас, свій шлях знайде.
