Чи треба платити за оренду чужої квартири?
Дорогий щоденнику, не знаю, чи взагалі відбудеться весілля моєї доньки. У нас вдома справжній хаос, усі пересварилися. А майбутній зять просто не впізнати за два тижні до весілля поводиться так, ніби світ руйнується. Не уявляю, чим це все закінчиться, жалко Марічку, вона вся на нервах.
А корінь сварки квартира. Захотіли ми зробити молодим справжній подарунок: зібрали з чоловіком всі заощадження, продали нашу дачу під Полтавою й старий гараж, щоб вистачило на двокімнатну в Києві. Оформили квартиру на Марічку: ну подумаєш, одружуються, яка різниця, на кого записано? Я завжди думала, що головне щастя дітей, а папери то дрібниці.
Квартира, звісно, порожня, ремонт робити треба, меблів немає, грошей у нас не лишилося зовсім. Чоловік запропонував нареченому: давай разом зробимо мінімальний ремонт, щоб можна було заїжджати. Але зять каже, що не буде вкладати копійки в чуже житло.
Пояснює просто: не хоче тратити свої зароблені гривні на квартиру, яка формально йому не належить. Каже, якщо ми вирішили віддати її доньці, то нехай самі все й ремонтуємо. Він максимум може купити якісь дрібниці, але великі витрати навіть не обговорює.
Я вже й кажу: ну то нехай живуть так, у голих стінах без умов. Але це просто нереально водопровід і електрика на межі, підлоги і стелі криві. Вікна ще з радянських часів, ось-ось розсипляться. Без найнеобхіднішого ремонту там навіть тиждень не витримати.
Я ж у побутових питаннях скромна людина, але й я розумію, що так жити не можна. Як молоді можуть починати своє життя в такій руїні? Соромно навіть комусь показати ту квартиру. Майбутній зять працює у великій компанії, має стабільну зарплату, але, видно, дуже економить хоче відкладати гроші на власне житло, щоб не залишитись у старості на вулиці.
Виходить, він хоче все за наш рахунок: спочатку зручну квартиру, ще й ремонт за наші кошти. Я ж йому прямо сказала: якщо вважаєш, що житло не твоє то плати оренду. Посміхнувся і погодився.
Марічка постійно плаче, дуже переживає, бо його кохає, а ми квартиру не можемо оформити і на нього. Тепер вона взагалі кричить, що їй і квартира не потрібна, і ремонту не треба, лиш би була родина. А я собі думаю: якщо чоловік навіть у такому не готовий вкластися в сім’ю, то що буде далі? Вони ще й не одружені, а вже про ймовірне розлучення й ділення майна думають…
І ось сиджу, розмірковую: чи повинен майбутній зять вкладатися у це житло? Планує жити там, народжувати дітей, облаштовуватись. Яке значення має, на чиєму імені? Чи, можливо, його аргументи таки мають сенс? А що б ви зробили на його місці, щоденнику?..
