Світлана вимкнула компютер і почала збиратись додому.
Світлано Андріївно, до вас якась дівчина прийшла. Каже, з особистого питання.
Пропусти, нехай зайде.
У кабінет зайшла невисока кучерява дівчина у короткій спідниці.
Добрий день. Мене звуть Дара. Хочу запропонувати вам угоду.
Вітаю, Дара. Цікаво, що за угода? Ми ж з вами, здається, не знайомі
З вами ні, а от з вашим чоловіком Костянтином дуже добре знайома. Ось.
Дівчина підійшла до столу й поклала аркуш паперу. Світлана взяла документ і почала читати.
«Дара Олексієнко, вагітність 5-6 тижнів»
Що це? Я не розумію Чому ви мені це показуєте?
Тут усе ясно. Я вагітна від вашого чоловіка.
Світлана із подивом подивилась на дівчину. Що це за новини?
І чого ж ви хочете від мене? Вітання?
Та ні. Грошей хочу. Якщо для вас чоловік дорогий, звичайно…
За що саме гроші?
Я зроблю аборт і зникну з життя вашого чоловіка. Він ще не знає про вагітність, тому спочатку вирішила звернутися до вас. Якщо відмовитесь він піде до мене, адже ви безплідна та не можете народити. Я все про вас знаю. То як, що скажете?
Світлана спробувала зібрати думки докупи. В голові все перемішалося.
Скільки ж ви хочете за своє мовчання?
Усього лиш сто пятдесят тисяч гривень. Для вас це дрібниці. Зате чоловік залишиться у вас, і разом зустрінете старість
От яке «благородство»! Дякую за таку можливість. Добре, Даро, залиште свій номер телефону, я подумаю й зателефоную вам.
Довго не думайте, часу обмаль, щоб я ще встигла зробити аборт
Дара написала номер на клаптику паперу й поволі вийшла з кабінету.
Світлано Андріївно, вже йдете? Техпрацівниця чекає…
Світлана склала листочок удвоє й заховала в сумку.
Так, йду. До завтра, Лесе!
Вийшла з офісу, сіла у свого «Жигуля». Що це було?! Хто така ця Дара? Невже Костик справді натворив таке?
Дома розгорнула папірець ще раз. Треба обдумати все, бо зараз, ось-ось, чоловік прийде…
Люба, я вдома! Чим це так смачно пахне?
Заходь, впізнаєш
Костя, потираючи долоні, зайшов на кухню. Світлана сиділа у кріслі, ноги схрестила. Дивилась на чоловіка в упор.
Що? Чого так дивишся, аж моторошно
Костю, хто така Дара Олексієнко?
Це співробітниця фірми, з якою я працюю. А що сталося?
Та от. Вона від тебе вагітна Ось, глянь.
Костя стурбовано взяв папірець, швидко проглянув.
Такого не може бути У нас із нею нічого не було. Як так?
Тобі видніше. Вона просить у мене сто пятдесят тисяч гривень, щоб зробити аборт. Інакше ти підеш до неї, принаймні, так вона каже.
Нічого не розумію Чого вона таке вигадує? Світланко, клянусь своїм велосипедом, нічого не знаю і не розумію Маячня!
І я так вирішила. Я відчуваю людей і бачу вона бреше. Хотіла просто заробити.
Готовий на всі аналізи, мені нічого боятися. Дурощі якісь! Мені ніхто, окрім тебе, не потрібен, рідна
Я зрозуміла тебе. Ходімо вечеряти.
Наступного дня, обдумавши все, Світлана зателефонувала Дорі й запросила її ще раз до себе в офіс. За пів години та була вже там.
Слухай, Доро. Костя не може бути батьком твоєї дитини. Я йому вірю. Отримати гроші не вийде можеш спокійно робити аборт.
Дивна ви жінка Чому так йому вірите? Ви така впевнена! А в дзеркало дивитись не пробували? Вам сорок років, алло, хоч як виглядаєте завжди знайдуться молодші й красивіші.
Ще маєш щось до сказати?
Маю. Пропоную вам купити цю дитину. Можемо зробити будь-які аналізи, батько Костя, я впевнена на всі сто.
Але він каже, що нічого не було з тобою. Як можливо таке?
Гаразд, скажу правду. Півтора місяці тому в нас була вечірка, де і познайомилась із Костею.
Загальний знайомий розповів, що він одружений із багатою жінкою, яка не може мати дітей, навіть через сурогатну матір. Звісно, хочеться своє дитя, і я вирішила скористатися.
Намагалась спокусити Костю, але він і уваги на мене не звертав це дуже мене зачепило. Я завжди подобалась чоловікам.
Тоді звернулась до сестри-фармацевта, вона дала мені особливий порошок, від якого людина на якийсь час втрачає память, діє неадекватно.
Я підмішала цей порошок у напій Кості. Вдома він нічого вже не тямив. На щастя, то були мої дні овуляції ось так я і завагітніла. Костя нічого не памятає. Таке буває! Є й відео!
Дара увімкнула на телефоні ролик: Костя роздягнутий, лежить на ліжку з порожнім, дивним поглядом.
Для мене зробити аборт не проблема, здоровя дозволяє. А от гроші люблю, особливо легкі. Не думаю, що ви підете до міліції, адже маєте гарну посаду, зайвих балачок не хочете. Думала, згодитеся, але якщо ні я народжу цю дитину й віддам вам.
Обіцяю ходити до лікаря, харчуватися як слід. Сто пятдесят тисяч гривень і дитина ваша.
Світлана була шокована.
Дара, не маю слів. Твоє місце у вязниці, ти шахрайка!
А що робити! Життя таке… У мене борги, доводиться крутитися. Багатого спонсора знайшла, та він невчасно помер.
Подумайте, Світлано. Я вам подзвоню за кілька днів.
Дара вийшла. Світлана випила води з графину, голова розболілась
Увечері Світлана розповіла усе чоловікові. Костя був у шоці:
Мене використали Я її засуджу!
Костю, що тут скажеш Почекай. Я прочитала, що в клініці можна зробити ДНК-тест ще під час вагітності. Дізнаємося, твоя це дитина чи ні.
Завжди мріяли мати власну. Із сиротинця брати не хотіли. А тут якщо тест підтвердить, вже є твоя дитина. Не чесно, але, можливо, доля хоче дати нам шанс.
Ну, ще тільки похвали ту шахрайку, обурено кинув Костя і вийшов.
Світлана пригадала, як усе починалось десять років тому
З Костею навчались разом, полюбили одне одного з першого погляду. Одружились, жили на орендованій квартирі. Світлані допоміг дядько відкрити свою справу, дав грошей на розвиток.
Коли справи пішли вгору, Світлана повернула борг і ще додала. Костя відкрив магазин, у них було все добре, тільки дітей не було
Якось повертались із ресторану на них напали хулігани. Один із ножем кинувся на Костю, Світлана стала перед чоловіком і отримала удар у живіт. Лікарі рятували її декілька днів. Життя врятували, але дітородні органи довелось видалити. На Світлану це впало як чорна хмара.
Із церквою не поривала: ставила свічки, молилась, часто стареньким на вулиці допомагала. Одного разу дала милостиню бабусі біля церкви
Спасибі тобі, доню, бачу, журба тебе дотисла. Не сумуй, буде у вас дитя, тільки зявиться воно дивним способом
Світлана лиш сумно посміхнулася. Звідки старенькій знати?
У роботу занурилась із головою. З Костею стали тільки ближчими.
Зрештою зробили тест ДНК: Кость, Дара, девять тижнів. Результат батько Костя.
Ну що, тепер вірите? Тепер готові платити? з лукавою усмішкою питала Дара.
Слухай сюди. Знайти жінку для таких цілей легко, дешевше в рази. Та ми і не збирались таке робити, але вже як сталося забираємо дитину, платимо сімдесят пять тисяч гривень.
Бери гроші віддаєш дитину, оформимо усе офіційно.
Я ж казала сто пятдесят!
Ти або погоджуєшся на наші умови, або не отримаєш ані копійки ще й до поліції підеш. Ми люди добрі, але терпіти шантаж не будемо
***
Костю, я домовилась із нею. В нас буде немовля.
Світлано, навіщо це все Ще й платити таку шахрайці
Можливо, це наш шанс чи не так?
Вагітність Дара виносила сумлінно: здала всі аналізи, регулярно відвідувала лікаря. У строк народився здоровий хлопчик.
Дара відмовилась від немовляти, Костя забрав сина як рідний батько. Оформили все, як належить, Дара, отримавши гроші, зникла з їхнього життя. Рідним казали, що це була сурогатна мати.
Дякую, що народила від мого чоловіка, сказала наостанок їй Світлана.
Хлопчика назвали Олесько, оселився в домі Світлани й Костянтина.
Костю, дивися, як він на тебе схожий
Та хіба знаюся я на дітлахах Хоча, здається, справді вродливий, як я
Пам’ятаєш ту бабусю біля церкви, що я тобі розповідала? Вона ж напророкувала це дитя, і справді зявився він якось незвично
Костя й Світлана дивилися на сина і відчували щастя, хоч і не знали що буде далі.
Всесвіт часто обирає дуже химерні шляхи, коли виконує наші потаємні бажання
***
Через кілька місяців у новинах Світлана побачила сюжет: у квартирі знайшли мертву Дару. Обставини зясовують. Догралася дівчинаОстанній кадр новин завмер на обличчі Дари: красивому, але вже сповненому якоюсь внутрішньою тривогою. Світлана стояла посеред вітальні, колисала сонного Олеська й відчувала, як у серці змішується полегшення, смуток, навіть жалість. Невже все так закінчилось? Можливо, Дара дуже постраждала в житті, і навіть її жорстокість виросла з болю. Тепер перед Світланою інше майбутнє.
За вікном весна обіцяла свіжий дощ, старий собака ліниво тягнувся на килимі, а Костя з посмішкою чинив дитячу колиску. Життя дивна річ: те, чого так чекаєш, іноді приходить не тим шляхом, але все одно перетворюється на подарунок.
Олесько спокійно сопів, і Світлана шепотіла йому на вушко:
Ти наше щастя. Ми все зуміли витримати і тепер будемо завжди разом.
Щоб не сталося у світі, як би дивно доля не крутила нитки людських життів, вона знала: справжня родина це там, де її чекають і кохають. І тихенько, ледь чутно скрипнули старі двері наче хтось невідомий, крізь час і простір, благословив цей новий початок.
