Ти ж його не любиш, нам було добре разом, давай спробуємо все почати спочатку, добре?
Ми розлучилися три роки тому, розійшлися спокійно, без гучних скандалів і претензій, як написали у заяві «несумісність характерів». Наша донечка спочатку думала, що це просто сварка тато ненадовго поїхав.
У вихідні вона з ним чудово проводила час: гуляли, повертались вечорами, вечеряли разом, потім Сергій йшов, а Софійка довго з ним прощалася, стояла біля вікна і слідкувала, поки тато не зникне з-під дому…
Тиждень тому моїй донечці виповнилося шість років. Останній рік її спілкування з Сергієм було не надто частим. Причини дві: Сергій зустрів іншу жінку й не міг бути з донькою щовихідних, а в мене зявився чоловік. З Олексієм ми познайомилися на екскурсії до Карпатського заповідника. Я з Софійкою трохи відстали від групи, Олексій теж розглядав краєвиди і не помітив, як відірвався. Потім ми разом наздогнали екскурсовода, розговорилися, обмінялися телефонами і так завязалося наше спілкування.
Порівняно з Сергієм, Олексій був небагатослівний, але його слова викликали довіру. Він ніколи не обіцяв зайвого. За весь час знайомства ні разу не забув про домовленість, завжди приходив учасно. Якщо Олексій щось пообіцяв сумнівів не виникало, це буде зроблено. З Сергієм ми часто зіштовхувалися з непорозуміннями, мабуть, тому й розійшлися через його байдужість…
Обидва Сергій і Олексій мали бути на святі доньки. Я хвилювалася, чи знайдуть спільну мову, як поводитимуться серед гостей. Софійка, звісно, чекала тата, хоча й до Олексія ставилась дружньо.
Гості зібралися вчасно, тільки колишній чоловік запізнювався. Донька просила зачекати тата, мені довелося заповнювати паузу спогадами та обміном новинами.
Нарешті тато прийшов із великою гарною коробкою для Софійки та величезним букетом для мене. Я розгубилася. Олексій привітався, а Сергій, наче й не минуло три роки, відразу взяв на себе роль господаря: розсаджував гостей, керував святом загалом, поводився як раніше.
Софійка не відходила від Сергія, а Олексій, бачачи все це, явно був ні в своїй тарілці, хоча я намагалася приділяти йому належну увагу.
Втім, трохи згодом Олексій перепросив, сказав, що має термінову роботу, і поїхав.
Після його виходу Сергій повівся ще вільніше. Коли ми пішли на кухню за тортом, я попросила його трохи пригальмувати, а він раптом каже:
Ти ж його не любиш, а в нас було добре, може, спробуємо все спочатку?
Я розгубилася, а потім відповіла:
Ні, любий, я не хочу. Ми з тобою не пара. Нас поєднує лише Софійка, давай залишимо все як є. Я вдячна, що ти турбуєшся про дочку, що вона тебе чекає, але я не чекаю. Особливо після того, як ти почав стосунки з іншою жінкою.
То інше, лише тілесне, не духовне, я не проведу з нею все життя
Тим більше варто шукати людину, з якою справді хочеш бути разом, а не просто
Гості потроху розійшлися. Сергій залишився останнім, допоміг мені помити посуд, вклав доньку спати і не втрачав надії, що я попрошу залишитися на ніч. Коли зрозумів, що цього не буде, не зіпсував вечір подякував за розмову, поцілував у щоку і попрощався.
Я зателефонувала Олексію і запропонувала наступного дня піти разом на пікнік? Олексій зрадів, як дитина, обіцяв усе відкласти і приїхати за мною та Софійкою о девятій ранку.
Рівно о девятій пролунав дзвоник, а донька вигукнула: «Ура! Продовження дня народження!». Ми втрьох провели чудовий день на природі. Повернувшись додому, я запитала в Софійки:
Донечко, а ти не проти, якщо Олексій оселиться з нами?
Дівчинка подивилася серйозно й відповіла:
Ти завжди чекаєш на нього, а так ти бачитимеш його щодня…
