«Лисенька, прокидайся!» саме так мій чоловік зосереджено намагався будити мене щоранку.
Минулого року я вчудила таке, чого від себе не чекала навіть у найлютіших снах. Почалося все з того, що моя голова несподівано вирішила перетворитись на карту, всіялась дивними прищиками і свербіла ніби в кожному селі вже жнива. Волосся сипалось, як осіннє листя в парку Шевченка.
Дерматолог і трихолог дивились на мене, як на загадку століття. Лікарка порадила не пити жодних вітамінів «нічого тобі то не дасть, тільки гроші на вітер», і відпустила мене у широке життя. Але я жінка наполеглива натрапила на статтю, де серйозно стверджували, що лисина це ключ до здоровя волосяних цибулинок. Довго я вирішувала, чи бити тією лисиною рекорди Гіннеса. Навіть вислухала істеричний крик сина: «Я тебе буду боятись, якщо ти лисою станеш!» Але таки зважилася.
Кажу до чоловіка: «Бери машинку і дій!» Він спочатку думав, що це мені просто зранку кепсько приснилось. Потім усе ж взяв, спочатку машинкою для стрижки, а потім і бритвою пройшовся. Дивлюсь у дзеркало, а там справжний Ілля Муромець у жіночому варіанті, але череп у мене як з реклами ідеального карпу.
Головна біда виявилася одна: холодно! Їдеш на базар продуває, ходиш по хаті шия мерзне. А коли почало що-не-як відростати волосся прилипало до подушки так, ніби я всю ніч тирнувалась по липкому варенню.
Відтоді чоловік будив мене ранком фірмовим: «Лиса, встав!» Сміху в дому вистачало, бо я стала головною (і єдиною) лисиною у родині. Діти спочатку були вражені. Потім син вирішив: «А чим я гірший?» і почав просити тата, щоб теж зробив йому «по-маминому».
Моя мама з розпачем просила мене не показуватись їй, поки волосся не відросте, мовляв, таке вона не переживе. Донька зітхала: «Мамо, тілько не йди у школу без шапки, бо інакше всім розкаже, що у мене у хаті фантастика». А чоловік зробив вигляд, що нічого особливого: мовляв, підеш без шапки всі забудуть, навіщо прийшли, та ще й однокласниці доньки заздритимуть, що у неї така продвинута мама.
Після гоління, до речі, всі прищики як рукою зняло. Донька досі ніяк не може визначитись, чого від мене чекати час від часу питає: «Мамо, а ти наступного разу синім фарбуєшся, чи одразу у космонавти?» А одного разу підслухала, як вона каже братові, що, мовляв, скоро у мами буде татуювання на голові і тоді вже точно комусь не поздоровиться.
Оце так диво! Все як у справжнього українського сімейства з гумором, з пригодами, і, звісно, трішечки лисою мамою на додачу.
