Слухай, розкажу тобі, як у нашої Оленки Новий рік пройшов це справжня драма, хоч у кіно показуй. Весь день вона крутилася, як білка в колесі: прибирала, готувала, салати різала, стіл накривала… Бо ж перший раз святкує не з батьками, а зі своїм коханим чоловіком.
Живе вона вже третій місяць у квартирі у Толика на Троєщині. Старший від неї десь на пятнадцять років, вже встиг побувати в шлюбі, платить аліменти, любить інколи хильнути з друзями… Але ж це дрібниці, коли серце палко бється. Хоч всі дивуються: за що це вона його так покохала? Не красень, прямо скажемо навіть доволі непоказний. З характером біда, скупий, грошей вічно нема, а якщо й зявляються, то витрачає лише на себе. От страва така чоловяга, і в Оленки серце до нього прикипіло.
Всі ці три місяці вона старалася як могла, думала Толик оцінить, яка вона господарочка, розумниця, та зробить їй, нарешті, пропозицію. А він все повторював: Треба разом пожити, треба, щоб показала, яка ти в побуті. Бо попередня була ще та штучка. Яка та його колишня Оленка так і не розібралася, він нічого толкового так і не сказав. Тож вона й скрипіла зубами, все терпіла, щоб не бути як та колишня: не сварила, коли Толик пяний повертався, і готувала, і прала, і покупки з власної кишені платила (а то ще подумає, що меркантильна якась). Тут і новорічний стіл самотужки накрила, і навіть телефон новий йому в подарунок купила.
Поки Оленка крутилась, як мураха, Толик теж готувався до свята по-своєму: гульнув по повній з хлопцями. Приходить такий вже добре напідпитку й каже, що на Новий рік ще й друзі його завітають. Її ж знайомих не буде, а вона має стіл накритий, до півночі година. Настрій зіпсувався, але тримала себе в руках, щоб не влаштувати скандал: вона ж не така, як його колишня…
За пів години до Нового року увірвалася пяна компанія чоловіки й жінки, купа галасу. Толик одразу віджив, садовить усіх за стіл, вони починають гудіти далі. Оленку, чесно, навіть гостям не представив просто її не помічали. Сиділи, випивали, сміялися на свої жарти.
Коли ж вона нагадала, що Новий рік вже ось-ось, давайте келихи наповнимо шампанським, одна з жінок ледве витиснула: А хто це взагалі?”. А Толик сміється: Сусідка по ліжку, і вся компанія зареготала. Така ганьба, правда…
Їли все, що Оленка приготувала, а її цим же ще й принижували. Під бій годинника кепкували з її наївності й хвалили Толика, що, мовляв, найдошов собі безкоштовну куховарку і прибиральницю. І Толик не захистив її, а сміявся разом з усіма, доїдаючи той салат Олівє, за який вона свої гривні віддала.
Оленка посиділа ще хвилин десять, потім тихенько зібрала речі, і поїхала до батьків додому. Таким жахливим Новий рік у неї ще не був. Мама лиш зітхнула: Я ж казала, доню…, а тато полегшено усміхнувся. Оленка, сплакала досхочу, і нарешті прозріла, як воно є насправді.
Минув тиждень, Толика давив голод і порожній холодильник. Приходить до Оленки, наче нічого не сталось: І ти чого образилась? Дійсно, смішно: сама в батьків відлежуєшся, а в мене, вибач, миша на кухні вмерла! І поводиш себе, як моя колишня!
Оленка аж заніміла від такого нахабства, хоча завжди в голові прокручувала, як потім йому усе скаже. Але тут в неї забракло слів, і одного разу просто грубо відправила його куди подалі та гримнула дверима перед носом.
Так Оленка з того Нового року почала своє нове життя і більше вже не озиралась.
