Виховувала я трьох хлопців. Хто має вдома чотирьох чоловіків, той зрозуміє, про що я веду. Не вкладається в мене в голові: як це може бути, щоб вдома не було звареної вечері чи обіду, а речі розкидані по всій квартирі? Мені вже пятдесят два, і я завжди вірила, що жінка створює домашній затишок, щоб чоловік відчував себе у своєму гнізді захищеним. Він має знати, куди завжди можна повернутися. Не думаю, що моя невістка думає так само.
Два роки тому мій старший син вирішив одружитися, а через 9 місяців у них народилася донька. Синові тоді було двадцять вісім, а його дружині тільки двадцять. Віруся ще вчилася в університеті, але різниця у віці зовсім не лякала мого сина.
Коли невістка була при надії, мала жахливий норов: весь час гнала сина у магазин. То вранці яблук хоче, то апельсинів, то квітів. Син ніколи не сварився, усе їй виконував. Ми думали, що після народження все стане на свої місця, але даремно.
Вона народила, грудьми годувала лише два місяці і на тому кінець. Сказала синові, що дуже втомилася від безсонних ночей, хоче перепочити. У мене син розуміючий, співчутливий, попросив мене прийти допомогти. Звісно, я не могла відмовити.
Поки я була з онукою, невістка цілими днями пропадала в салонах краси, а повернувшись додому, навіть не намагалася приготувати обід для чоловіка, який після роботи ледве стояв на ногах. Весь тиждень я просиділа з їхньою малою. Невістка звикла спати до дванадцятої дня, усе робила по-своєму, залишаючи мені догляд за дитиною.
Минув місяць я не витримала: сказала, що мушу повертатися до своєї квартири. Невістка образилася. Я розуміла, що Віруся ще зовсім не самостійна, тому інколи навідувалась до них. Але те, що бачила, мені зовсім не подобалося: у хаті розгардіяш, у холодильнику пусто.
Вона була надто лінива навіть для того, щоб щось зварити для власної доньки. Я виховала трьох хлопців, і для мене така безвідповідальність неприйнятна. Син завжди їв удома. Минулого місяця було його день народження. Я вирішила навідатися, подумала, певно, невістка щось смачне зготувала. А вона замовила піцу та суші.
Я не можу зрозуміти свого сина: чому він таку дружину терпить, нащо йому це? Думаю, усе через те, що вони не жили разом до весілля, і він не знав, яка вона насправді. Боляче дивитися на нього, а він мовчить, нічого їй не говорить.
Все обмірковую, як вмовити її стати справжньою дружиною і матірю. Хвилююся лише про одне: аби син на мене не образився після цього. Розумію, маю підтримувати його вибір. Та не можу стояти осторонь і спокійно на це все дивитися! Невже всі невістки такі?
Що б ви порадили жінці у такій ситуації? Може, поговорити зі своєю невісткою?
Минулий місяць був день народження мого сина. Я сказала йому, що прийду на свято як гість.