Чи можна жити в чужій квартирі безкоштовно? Плати за оренду!
10 червня
Сьогодні знову не можу знайти спокою. Вже другий тиждень не відпускає мене думка: чи взагалі відбудеться весілля моєї донечки? Всі між собою пересварилися. А мій майбутній зять просто з глузду зїхав. До весілля залишилось лише два тижні, а він поводиться так, що я вже не знаю, чим все закінчиться. І як же мені шкода свою Софію
Чому всі сваряться?
Запитує мене подруга і навіть уявити не може, що привід такий простий і водночас болючий: все через житло. Ми з чоловіком дуже хотіли зробити молодятам подарунок на весілля, зібрали всі свої заощадження, продали дачу під Києвом і гараж, аби вистачило на квартиру. Квартиру оформили на імя доньки ну, вони ж одружуються, яка тепер різниця, на кого записана? Принаймні, так думали ми обидва.
Звісно, квартира голісінька там ще навіть ремонт не зроблений, меблів теж немає, все потрібно облаштовувати з нуля. Та й грошей у нас вже не лишилося. Чоловік запропонував зятю: Давайте разом робити ремонт, щоб швидше переїхали. А той категорично відмовляється!
Чому? питає мене подруга.
Каже це ж не його квартира! Не хоче вкладати свої гроші у чуже майно. Мовляв, можемо робити ремонт самі, він лише по дрібницях щось купить, але великі кошти витрачати не збирається.
Значить, хай тоді живуть у тому стані, який є? Але ж це не можливо квартира абсолютно порожня. Треба міняти водогін, нову електрику, підлога з буграми, стіни криві у вікна краще не чіпати, щоб не розсипались. Хоч базове оздоблення обовязково треба зробити.
Я й сама невибаглива, але така розруха навіть мені не до душі. Як тут молодим жити? Мені стидно перед людьми. Зять працює у великій фірмі в Києві, має хорошу зарплату, але жаліє грошей. Бо, бачиш, хоче відкладати на власне житло, щоб не залишитися без даху над головою.
Тобто просто хоче жити за наш кошт! Прямо каже: Ремонтуйте за свої гроші. Я розсердилася й відповіла, якщо вважає квартиру чужою, нехай платить оренду. Посміхнувся і погодився. Отакої!
А Софія моя? Вона у розпачі, весь час плаче. Дуже його любить, але ми не можемо переписати частку й на нього. Вже каже, що їй нічого не потрібно: ні квартири, ні ремонту. А мені не до вподоби, що чоловік не хоче вкладати в родину ані копійки. Що буде далі? Вони ще не одружилися, а вже думають про можливе розлучення й розподіл майна.
Може, я не права, але хіба не повинен чоловік щось вкладати в родину? Вони ж збираються тут жити, народжувати дітей, пускати корені. Яке значення, кому належить квартира? Або, може, його підхід логічний? Як би ви вчинили на його місціА наступного дня Софія сама підійшла до мене і сказала:
Мамо, давай поговоримо всі разом. Бо інакше ми нічого не вирішимо.
Вона зателефонувала нареченому й умовила прийти після роботи. Він прийшов, похмурий і напружений, але Софія трималася впевнено.
Давайте скажемо одне одному чесно, хто чого боїться, попросила вона.
Я боюся, зітхнула я, що ви не будете родиною. Що житимете на чиюсь користь і сваритиметеся через гроші.
Я боюся, що залишусь після розлучення ні з чим, відразу відповів її наречений. Не хочу вкладати все у те, що потім не зможу назвати своїм.
Софія взяла його за руку:
А я боюся втратити тебе через цю квартиру. Для мене важливі не стіни, а ми.
Ми присіли всі разом за кухонний стіл і мовчали. А потім чоловік нарешті сказав важливе:
Якщо ви хочете створити щось своє, навіть цю квартиру можна зробити спільною власністю. Кожен внесе свою частку, і ремонт, і спогади, і відповідальність.
Я побачила, як у Софії на очах зявилися сльози полегшення. Її наречений погодився, і вони обоє щиро усміхнулися вперше за багато днів.
Слухаючи їх, я зрозуміла просту річ: у родині головне не квадратні метри, не документи, а готовність будувати спільне майбутнє. Усе інше справа домовленостей, любові й довіри.
Через півроку наші діти святкували новосілля. Меблів ще небагато, ремонт триває, однак щасливі вони були так, як не буває навіть у відремонтованих квартирах. І кожного ранку, проходячи повз їхнє вікно, я раділа не через подаровану квартиру, а через те, що у цій родині нарешті зявився справжній дім.
