Тріск сухої гілки під своєю ногою я навіть не почув. Все навколо враз перевернулось, у очах закрутились різнокольорові кола, а вже за мить світ розлетівся на тисячі яскравих іскор, які враз зібрались докупи у лівій руці трохи вище ліктя.
Ой я вхопився за зламану руку і тут же завив від болю.
Ваню, моя подруга Лесе швидко підбігла до мене і впала переді мною на коліна, сильно болить?
Та ні, дуже приємно! скривившись і мало не плачучи, випалив я.
Лесе простягла до мене долоню, дбайливо доторкнулась до плеча.
Відійди! крикнув я, різко і навіть грубо, блиснувши очима, не рухай мене, боляче ж! Не трогай!
В мені все кипіло від образи. По-перше, зламав руку, і тепер цілий місяць доведеться ходити з гіпсом і слухати жарти друзів. По-друге, я сам поліз на те дерево, щоб перед Лесе показати свою сміливість і спритність. З першою бідою ще можна якось змиритись, а з другою геть важко. Засоромився перед дівчиною, яка тепер ще й жаліє мене! Вскочивши на ноги і тримаючи рукою повислу кінцівку, я впевнено попрямував до лікарні.
Ваню, не переймайся! Все буде добре, чуєш! Все буде добре! Лесе дріботіла поруч, стараючись бодай якось втішити.
Відчепись од мене, я зупинився, глянув на неї зневажливо і плюнув під ноги, яке ще добре? Я ж руку зламав, не бачиш? Йди додому, досить вже!
Не обертаючись, я рушив тротуаром, залишивши Лесе стояти з широко розкритими зеленкувато-сірими очима, які все повторювали:
Все буде добре, Ваню… Все буде добре…
***
Іване Вікторовичу, якщо ми не побачимо переказу грошей у найближчі двадцять чотири години, будемо дуже розчаровані. До речі, на завтра обіцяють ожеледицю будьте уважні, коли за кермом, бо знаєте аварії трапляються з кожним. Усього доброго.
Голос у слухавці обірвався. Я відкинув телефон, опустив долоні на голову і впав спиною у крісло.
Де ж ті гроші взяти? Транш мав надійти лише наступного місяця…
Видихнувши, я знову схопив слухавку і набрав номер.
Олено Василівно, ми можемо перевести сьогодні гроші нашим партнерам за поставлене обладнання?
Але, Іване Вікторовичу
Можемо чи ні?
Та можемо, але це вибє нас з графіку платежів
Чхати я хотів! Потім порозбираємось! Переказуйте гроші сьогодні, зрозуміло?
Як скажете Але потім
Я навіть не дослухав, поклав слухавку й сильно вдарив кулаком по підлокітнику.
Кровопивці кляті
Раптом хтось ніжно доторкнувся до плеча, я аж підскочив.
Лесю, я ж казав, не підходь, коли працюю! Казав?
Дружина Леся поцілувала мене у вухо і легенько провела рукою по волоссю.
Ваню, тільки не нервуй, гаразд? Все буде добре.
Та годі тобі з тим все буде добре! Дістала вже, чуєш? Мене завтра замордують, тоді тобі буде добре?
Я підскочив і, схопивши Лесю за руки, відштовхнув.
Що ти там робила? Борщ варила? Йди й вари, не нервуй мене!
Леся зітхнула і рушила до дверей. Уже на порозі обернулась і повторила три слова
***
Знаєш, от лежу і згадую все життя
Старий ледь розплющив очі, глянув зболеним поглядом на свою давню дружину. Її колись гарне обличчя тепер було вкрите мережею зморшок, плечі зсутулились, осанка вже не та. Вона, не відпускаючи моєї руки, поправила катетер і мовчки усміхнулась.
Коли я потрапляв у халепу, у найважчі ситуації Ти завжди приходила і казала одне й те саме. І мене це так дратувало, Лесю. Хотів прибити за ту твою наївність. Я спробував усміхнутись, але почав довго кашляти. Коли спазм відпустив, продовжив: Я ламав кістки, мені погрожували десятки разів, втрачав усе й пірнав у такі біди, що мало хто виринав. А ти усе життя мені казала: Все буде добре. І жодного разу не збрехала, дивно навіть. Як ти це знала?
Я нічого не знала, Ваню, відповіла Леся тихо, думаєш, я тобі повторювала? Я собі так втішала. Я ж тебе, дурного, любила, як саму душу. Ти сенс мого життя. Коли тобі було важко, коли траплялись біди, у мене аж душа переверталась. Скільки сліз виплакала, скільки ночей не спала… І все собі твердила: Хай навіть каміння з неба сиплеться, аби живий то все буде добре.
Старий на мить примружився, міцніше зтис руку жінки.
Отаке А я сердився. Пробач, Лесю. Не розумів я тоді нічого… От дожив, а тебе не бачив Дурень, правда ж?
Леся непомітно змахнула сльозу, схилилась і доторкнулась губами до мого лоба.
Ваню, тільки не журись
Вона ніжно гладила мою вже холодну руку і прошепотіла:
Все БУЛО добре, Ванечку… все БУЛО добре…
Стільки разів життя викидало мене в негоду, ламало і перевіряло на міцність, але поруч завжди була Леся І лиш тепер, під кінець, я по-справжньому зрозумів: найбільше щастя відчувати теплоту руки, яка все життя трималася поруч з твоєю.
