Памятаю один випадок, що стався багато років тому, ще за молодості, коли я був свідком доброго вчинку 25-річного водія міжміського автобуса Укрпас. Така добра душа тепер рідкість.
Було це на автостанції в самому серці Полтави. До автобуса тихенько піднялася літня пані, років так під вісімдесят справжня полтавська бабуся в хустині. Я уважно стежив за всім, що відбувалося: вона витягла з-під хустки вузлик а в тому вузлику обережно заховані гривні. Старанно відрахувала потрібну суму й попросила водія зупинити біля магазину на наступній зупинці. Водій, мов завжди, зупинився; бабуся подала йому гроші й сказала:
Спасибі, синку.
Проте водій навіть не взяв ті гроші! Вийняв із кишені гаманець і сказав, мовляв, зараз повернеться, зачекайте, три хвилини. А потім швидко побіг у магазин і купив там бабусі чотири літри молока, сметану, буханець хліба, пачку макаронів та шматок мяса. Приніс то все пані. А вона віднікувалася:
Не треба, дитино, мені ж пенсії вистачає на хліб і решта
Та хлопець відповів:
Не візьмете доведеться викинути.
Бабуся розчулилася й розплакалась, дякувала, бажала йому щастя на усі роки Водій повернувся на своє місце. Тут жінка років сорока з хвостиком почала коментувати:
І навіщо було витрачати гроші й усіх нас затримувати заради цих дякую?..
Тоді хлопець зупинив автобус, глянув їй в очі, відчинив двері й сказав:
Саме через таких, як ви, люди похилого віку вважають, що вся наша молодь невихована, бо ви нічого, крім жадібності й лукавства, дітям не навчаєте!
Жінка вилетіла з автобуса, згораючи від сорому, немов бурячок! Ото справжня людина! Як же хочеться, щоб і зараз таких було більше!
