Дайте ключі від дачі, ми там поживемо,
подружжя пустило друзів погостювати, не подумавши про наслідки.
————————————————————————————–
У Івана занедужала мати, тому він із дружиною Оксаною залишилися на новорічні свята вдома. Свято зустріли тихо, по-сімейному, без гучних гостей. Їхні друзі, Марічка та Михайло, трохи засмутились через те, що Іван та Оксана в останній момент відмовилися їхати на дачу, хоча обіцяли раніше. Але хто ж знав, що Марія Григорівна так зненацька занедужає саме на свята?
Оксана трохи ніяковіла через цю ситуацію, відчуваючи перед Марічкою провину. А коли та зателефонувала їй другого січня й поскаржилась, як тісно й невесело минув у них Новий рік утрьох у квартирі, Оксану знову взяло за серце.
Довелося ще й вислуховувати капризи свекрухи! бідкалася Марічка. Явилася до нас 31-го, сказала, що щось з теплом у неї вдома. Тепер збирається жити у нас з Михайлом, поки у неї лагодять труби, а я вже не можу! Я чесно розлучуся з Михайлом через його матір!
Мені жаль, співчутливо відповідала Оксана. З Марією Григорівною ми добре ладнами, але хвороби вона тяжко переживає. Але якби могла допомогти неодмінно допомогла б.
Знаєш, Ксено, ти можеш допомогти задумливо сказала Марічка.
Чим? здивувалась Оксана.
Дай ключі від вашої дачі. Ми з Михайлом виїдемо від свекрухи на свята, хай сама собі там голова морочить.
Оксана задумалась. І їй було шкода подругу, але не знала, що скаже Іван. Дача, хоч і вважалася спільною, офіційно належала Івану.
Я не знаю, Марічко Треба радитись з чоловіком.
Та я розумію. Обіцяю, користуватимемось усім дуже акуратно.
Але дорогу ж, мабуть, замело Там, мабуть, без трактора не проїдеш, зауважила Оксана.
У Михайла позашляховик, якось прорвемось.
Ну, й котел давно не перевіряли. Перед тим, як гостей впускати, треба б
Ми дорослі люди, переконувала Марічка. В котлах Михайло розбирається. Якщо щось, то ще й допоможемо
Марічка говорила переконливо. Оксана пообіцяла перетелефонувати та пішла радитись із Іваном.
Ти впевнена, що це добра ідея?
Не знаю, Ваню. Але ми з Марічкою давні друзі. Та й їхали б разом, якби не твоя мама
Якщо щось трапиться ми туди не зможемо поїхати, маму залишати не треба одну.
Саме тому й питаю. Я б відмовила, але Марічка так жаліється Їм важко з свекрухою, а шлюб під загрозою.
Трохи порадившись, вирішили: якщо їм по силам зберегти сімю друзів, то варто допомогти.
Дамо ключі. Але всі проблеми нехай вирішують самі, нас хай не чіпають, погодився Іван.
Марічка відразу відчула довіру подруги.
Спасибі, дорога! Я буду телефонувати і звітувати, сказала й поїхала.
Дорога до дачі займала понад три години. Хатинка стояла у мальовничому куточку, далеко від міської метушні. Та через сильний сніг власники мали рацію: проїхати було важко навіть на позашляховику. Марічка й Михайло загрузли та звернулись за допомогою до Оксани з Іваном.
Що нам робити? питали.
Вертайтеся Третього січня ніхто вам не розчистить дорогу, всі святкують.
Та не хочемо назад, наполягала Марічка. Недалеко велике село. Ти ж казала Іван там з трактористом знайомий.
Так, він розчищає дорогу.
Треба з ним домовитись.
Я скину вам номер, погодилась Оксана.
За півгодини Марічка знову дзвонила:
Не бере слухавку. Нехай Іван сам спробує. Так із незнайомих номерів не відповідають, певно!
Оксана ледве вмовила чоловіка зателефонувати трактористу. Той пообіцяв приїхати за годину.
Весь цей час Іван нервував. Марічка дзвонила майже без зупину, що його геть дратувало. Оксана відчувала себе винною.
На щастя, тракторист приїхав і розчистив дорогу до воріт. Але щоб з них потрапити в дім, ще довелося працювати лопатою. Охочих не знайшлося, тому Михайло прочистив доріжку сам, і нарешті відчинили хату.
Батареї були ледь теплі, і котел потребував налаштування. Михайло дзвонив Івану, той дві години пояснював, як його запускати.
Таких я ще не бачив У вас, певно, старенька модель.
Головне, аби гріла, з роздратуванням відповів Іван. Він здогадувався, що на цьому складнощі не закінчаться.
Так і було. Марічка дзвонила з кожною дрібницею: то де сковорода, то що холодно. До вечора Оксана з Іваном вимкнули телефони, щоб нарешті відпочити.
А вранці побачили десятки пропущених дзвінків.
Що там у них трапилось? запитав Іван.
Не знаю стурбовано сказала Оксана і перетелефонувала одразу. Марічка відповіла не відразу.
Алло, куди ви поділись?
Спали.
У нас тут біда! В лазні димить, мало не згоріли!
Ой лишенько
Які ж то пічники! скаржилась Марічка.
А що сталось?
Треба було сказати, що у вас заслінка на трубі Добре, що Михайло здогадався.
Вибач, я не думала, що підете в лазню на перший же день. Взагалі
А що таке? Ми ж у гостях, користуємось усім! Лазня хіба не входить у справу? Ми ледве добирались через сніг!
Ну то партесь на здоровя, розгублено відповіла Оксана.
Ще мангал не знайшли.
Він, здається, зламався, зітхнула Оксана.
Чому не попередили? Де нам тепер шашлик смажити? ображалась Марічка.
Не знаю, Марічко. Голова вже гуде. Про шашлик самі подумайте, головне дім не спаліть.
Вона завершила дзвінок. Її дратувала поведінка подруги.
Знов якісь пригоди? запитав Іван.
Так.
Оксана розповіла чоловікові про всі події.
Мишко з нами в лазні влітку був і все знав про ту заслінку, сказав Іван. То тут претензій нема. А мангал не наша відповідальність. Хочуть шашлик нехай купують у селі одноразовий. Пару днів точно вислужить.
Саме це й переказала Оксана Марічці, коли та передзвонила.
Гаразд, поїдемо в село. Тим паче дорога вже проїзна.
Несподівано після цієї розмови Марічка перестала набирати Оксану. Мабуть, зрозуміла, що подруга втомилась опікуватися ними.
Давненько вже не дзвонили. Може, дізнаємось, як у них справи? задумався Іван наступного дня.
Марічка не взяла слухавку, але написала, що все гаразд.
Тож вирішили: довірити друзям дачу і більше про них не згадувати кілька днів.
Під кінець свят Марія Григорівна припіднялася з ліжка.
Може, заїдеш по ключі до дачі? Заодно оглянеш, що там нового, запропонувала Оксана чоловікові.
Ти маєш рацію. Поїду зранку, до вечора повернусь. На дім, і на лазню гляну.
Іван поїхав, а Оксана лишилась із свекрухою.
Вона попередила друзів, що чоловік приїде, й сподівалась, що все мине мирно і спокійно. Але повернувся Іван дуже невдоволений, подробиці розповідати не хотів.
Прояснила ситуацію Марічка: наступного дня вона зателефонувала й запросила Оксану до себе. Жили на сусідній вулиці.
Свекруха вас вже покинула? уточнила Оксана.
На щастя, так. У неї все владнали і вона повернулася додому ще учора.
Добре, тоді я зайду за годину, пообіцяла Оксана. Чоловікові нічого не сказала; видно було, що ця тема йому не до душі. Оксана теж хотіла зрозуміти причину.
Та Марічка одразу пояснила:
Ось, тримай, я все порахувала, простягнула листочок.
Що це?
Список витрат за час на вашій дачі.
Оксана швидко глянула: послуги тракториста, електрична лопата, мангал, вугілля, засіб для розпалення, решітка для грилю, три лампочки та набір олій для лазні.
Це речі, які ми купили у вас.
І навіщо ти мені це показуєш?
Ми все залишили вам. Користайтесь.
Дякую, трохи здивовано відповіла Оксана.
Ми з Михайлом вирішили: раз ви будете все це використовувати, логічно розділити витрати навпіл.
Ти зараз серйозно? усміхнулась Оксана, думаючи, що то жарт.
Так. Якби у вас був мангал, ми б не витрачались. Якби була лопата не купували електричну. Тракторист би розчистив все заздалегідь не палили б зайве пальне. А ще, у вас не було шампуню у лазні, теж ж довелося докупити.
Марічко, ти, здається, зайве переймаєшся. У нас не готель, щоб шампуні виставляти. Лопату й мангал ви купили за своїм бажанням, нам не треба, беріть собі. Як і аромаолії, решітку, вугілля. За очищення дороги я не платитиму, ви ж самі ризикнули поїхати. А лампочки це дійсно корисно, тож дякую; я тобі перерахую сто тридцять гривень на карту.
Після цього Оксана мовчки встала і пішла. На дзвінки не відповідала. А щоб не мати боргів, вони з Іваном самі поїхали на дачу, зібрали всі речі друзів і відправили їх курєром.
Свекруха майже одужала, подружжя знову їздило на дачу у вихідні. А Марічка з Михайлом цієї привілеї тепер були позбавлені. Після того випадку дружба поступово згасла, а щедрі господарі більше не довіряли своє майно стороннім, дивуючи знайомих своєю обачністю.
Ми про них дбали, хотіли як краще А вони? Невдячні! скаржилась Марічка чоловіку, вкотре набираючи номер Оксани. Їй електричної лопати було не треба, а здати її можна було лише з чеком. А чек лишився в дачному будинку у друзів.
