Підбігши, офіціант запропонував забрати кошеня. Але кремезний чоловяга підхопив заплакане пухнасте створіння й посадив на сусідній стілець:
Страву моєму котячому другові! І найкраще мясо!
Вдягнемо щось сміливе, майже як у молодих мавок, і підемо у найдорожчий ресторан. Щоб себе показати та чоловіків роздивитися
Так із впевненістю сказала одна з трьох подруг директорка відомої приватної гімназії у Києві. Професія зобовязувала, тому гарних слів у неї завжди вистачало.
Цим «мавкам» вже було по тридцять пять. Саме той вік, як вони вважали, коли короткі спідниці й блузки не приховують, а підкреслюють достоїнства. Глибоке декольте, бездоганний макіяж готові до бою.
Ресторан обрали відповідний пафосний, статусний, неймовірно дорогий, з видом на Дніпро. Однак дозволити собі це могли без проблем, тож бронювали стіл завчасно, розташувавшись зручніше й одразу ловлячи захоплені погляди чоловіків і ревнивий їхніх супутниць.
Розмови, як годиться, точилися навколо найважливішого чоловіків. Ділилися мріями, очікуваннями, вимогами. Кожна чекала свого ідеалу: високого, мужнього, привабливого й неодмінно заможного. Щоб на руках носив, забаганки виконував, не докучав балачками та не примушував до хатньої роботи. А якщо ще й коріння шляхетне зовсім чудово.
Тільки не такі, як оці
Подруги переглянулись, киваючи на трійцю веселих засмаглих чоловіків із легкими залисинами. На їхньому столі крафтове пиво, сало, до того гора шашликів. Розмови точилися про футбол та риболовлю, сміх гучний, щирий, без церемоній.
Жахливо.
Яке сільське.
Фу.
Вирок був одностайний: неохайні, грубі, без ознак витонченості зовсім не для таких ефектних панянок. І раптом трапляється подія, що миттєво змінює настрій вечора.
У ресторан заходить Він чоловік, прибувший на новенькому червоному Mercedes.
Граф Василь Глущенко Березівський! урочисто виголошує офіціант.
Подруги зацікавлено вирівнюються, мов мисливські собаки, що взяли слід.
Високий, підтягнутий, із благородною сивиною, у костюмі, який точно коштує десятки тисяч гривень. Запонки з діамантами, сліпучо-біла сорочка доповнюють образ.
Ого
Справжній граф
Ммм
Декольте нахиляються ще нижче, погляди стають відверто запрошувальними.
Ось це чоловік, шепоче одна.
Граф, красень і мільйонер, підхоплює друга. А я, до речі, давно мрію про відпочинок в Одесі з дитинства.
Третя мовчить, але її погляд промовистіший за слова.
Не пройшло й десяти хвилин, а їх запрошують до графського столу. Йдуть важливо, з легким презирством поглядаючи на інших відвідувачів, особливо на трійцю з пивом.
Граф чинний, з витонченими манерами, розповідає про старовинний рід, родинний маєток під Львовом, колекцію старих ікон. Напруга між подругами зростає кожна розуміє: запросить продовжити вечір тільки одну.
Страви тимчасово розряджають атмосферу: раки, морські делікатеси, дороге нерозбавлене італійське вино. Дами їдять, кидаючи графу томні погляди, фантазуючи вже не про сам ресторан. Щічки порожевіли, а вигляд особливо гарний.
Граф сяє дотепами, розповідає кумедні історії вишуканого товариства, і подругам вже не важливо, куди саме він їх покличе після вечері.
У ресторані був маленький сад. Смачні запахи дійшли й туди. Незабаром зявляється ніби випливає мале сіре кошеня. Худе, голодне. Воно прошмигнуло між столиками й силося прямо до ніг графа явно в надії на доброту.
Даремно.
Обличчя графа спотворюється від огиди. Він грубо відштовхує кошеня ногою. Малюк пролетів кілька метрів і вдарився об ніжку стола, за яким сиділа трійця чоловіків. У залі наступає смертельна тиша.
Терпіти не можу цих безрідних тварюк! голосно заявляє граф. У мене вдома тільки породисті хорті й кращі коні.
Офіціант поспішно вибачається:
Зараз усе владнаємо, вибачте
Він прямує до столика з «пивними» чоловіками, але один із них кремезний, двометровий, з обличчям багряним, стискає кулак вже підводиться. Друзі намагаються його стримати.
Мовчки піднімає кошеня й садить на стілець.
Тарілку моєму пухнастому другові! гучно каже він. Найкраще мясо. Негайно.
Офіціант блідне й летить на кухню. У залі лунають аплодисменти.
Одна з «мавок» мовчки підходить до велетня й каже:
Посунься. І замов дамі добрий коньяк.
Граф втратив мову.
За хвилину долучаються дві інші подруги, окидаючи графа презирливим поглядом.
Виходили вони вже не разом. В одній компанії було троє чоловік, жінка і сірий кошеня.
Минув час. Нині перша із подруг заміжня за тим велетнем власником крупної інвестиційної фірми. Дві інші за його друзями, знаними київськими адвокатами. Весілля зіграли в один день.
Життя «мавок» змінилося: підгузки, прибирання, приготування. У всіх майже одночасно народилися доньки.
А коли хочеться вибратися до улюбленого ресторану, чоловіків відправляють на футбол чи риболовлю, кличуть няню і знову збираються обговорювати жіночі справи. Про чоловіків.
А графа Василя Глущенка Березівського вже через рік арештували. Гучний суд шлюбний аферист, який ошукував довірливих жінок.
До справжніх чоловіків це не має жодного стосунку.
Я говорю про тих трьох із животиками, залисини, без глянцю, зате з великим серцем.
Ось так.
Бо інакше ніяк.
Життя навчило їх і нас: головне не блиск зовнішності, а людяність і доброта.
