Чужа наречена.
Слухай, розповім одну цікаву історію про мого троюрідного брата Валерія. От був чоловік на вагу золота жодної реклами, а його номер передавали по всьому Львову, буквально «з вуст до вуст». Ведучий весілля, ювілею чи навіть дитячого випускного ніяких питань! Він колись навіть у дитсадку проводив випускний, підкоривши не тільки малюків, а й їхніх мам.
Почалось усе досить банально. Одружувався його добрий друг, а замовлений заздалегідь тамада просто зник, як потім вияснилося, пішов у запій. Часу шукати іншого не було Валерій взяв мікрофон у свої руки.
Він завжди був у творчих компаніях. У школі виступав в аматорських постановках, займався у театральній студії, ще в університеті був постійною зіркою «Студентської весни» та КВК. Той раз вдався на славу просто у залі двоє людей одразу попросили провести й їхні свята.
Після універу Валерій пішов працювати у Київський науково-дослідний інститут зарплати вистачало хіба на борщ і проїзд. Перші гонорари за свята надихнули його так, що він брався за все: не тільки заробляв гідні гривні, а й мав купу куражу та вражень. Дуже швидко заробіток від творчості зріс у десять разів у порівнянні з зарплатою науко́вця.
Посидів рік у наукових паперах і таки наважився: звільнився з інституту, на всі заощаджені гривні купив якісну апаратуру, відкрив ФОП і офіційно почав свій бізнес в індустрії розваг. Заодно взявся за уроки співу голос та слух у нього були нівроку. Досить швидко став співочим ведучим, підробляв ще й співаком тричі на тиждень у затишному ресторані на Подолі.
До тридцяти Валерій був вже відомим у Києві симпатичний, успішний, модний ді-джей і ведучий, здатен свято оживити, як феєрверк. Одруженим не був, ну а навіщо? Дівчата липли, мов до меду, тільки помани сама до тебе й піде. Та й друзі вже порозїжджались по сімях, дітей понароджували, Валерій і сам усе частіше задумувався про тихе сімейне щастя. Але, ти знаєш, не знаходив ту, з якою хотів би раз і назавжди.
Та треба знайомитись з дівчиною ще зі школи, так би мовити, виховати під себе, дочекатися 18 і тоді брати за дружину. От тоді буде ідеальна наречена! сміявся він.
Він навіть погоджувався на ведення випускних у школах приглядався, може, десь знайде ту «свою». Та сучасні школярки з його ідеалом чомусь не співпадали. Але Валерій не розчаровувався. Казав: «Тре придивлятись, полювати, ніби за дивовижним птахом». Ось тоді доля й підсунула йому справжню інтригу.
Одного разу телефонує йому жінка знайомі знайомих порекомендували, мовляв:
Нам потрібен ведучий на весілля. 17 червня вільні? Супер! Можемо зустрітись?
Погодились на зустріч, і тут, по словам Валерія, він вперше зрозумів, що таке коли земля йде з-під ніг. Пані на імя Оксана би́ло не просто гарна, а наче з обкладинки журналу! Володіла словом, системно мислила, організовано треба те, те і те. Валерій сидів, як зачарований, думав і кому ж так пощастило? Не тільки ж красуня, а й розумна. Зустрічається не щодня!
Виглядала на 25 ну може трохи більше. Та у розмові згадала, що свого часу встигла побути комсомолкою! Тобто, їй уже десь біля сорока.
Уточнили всі нюанси, підписали договір. Оксана спочатку пручалась:
Ой, навіщо той папір вірю я вам, рекомендували як найкращого!
Але Валерій завжди працював до дрібниць по офіційному договору звітність, все таке:
Я податки у ДПС подаю, не треба мені зайвих пригод.
Жіночий телефон блимнув прийшла смс.
Ага, ось і наречений за мною доїхав. Вас підкинути?
Валерій ввічливо відмовив, але пішов провести. Так вели себе усі, якщо наречені приходили роздільно для ока, хто як поводиться. Але цього разу його вела звичайна ревність. Наречений вразив. З машини вистрибнув парубок, молодший від самого Валерія.
Оксано, все добре?
Вона усміхнулась:
Та в мене інакше й не буває. Сіла в машину, жених зачинив дверцята, повернувся:
То це ви будете вести наше з Оксаною весілля? Дуже приємно. Славко розповідав ви найкращий! Я Руслан, наречений.
Валерій ледь стримався, щоб не вліпити йому підзатильника так не хотів бачити ту щасливу посмішку. Але тільки потис руку: «Валерій. Також приємно».
З того дня Валерій наче забув про сон і спокій: шукав будь-який привід подзвонити Оксані, почути той голос, побачитись ще раз День весілля наближався, а він сходив з розуму. Один з друзів, знаючи, що Валерій взагалі-то мріяв про юну наречену, трохи піджартовував:
А як же ті ідеальні з випускних?
Валерій махав рукою:
Які там ідеали! Оксана от хто мені потрібен!
Ну так розкажи їй, радив друг.
Ти що, з глузду зїхав? Вона ж заміж йде, значить, кохає. Кому я потрібен з тими своїми почуттями?
А тут іще цей щасливий Руслан час від часу вискакував: «Ось, Оксана просила передати…» Валерій ледь себе стримував, щоб не нагрубити.
Та колись навіть хотів відмовитись вести це весілля хай репутація постраждає, зате не бачити б йому цю муку! Але ж тоді, може, й Оксану більше не побачить. Подумав і відступив.
За два дні до весілля Оксана знову завітала:
Треба відшліфувати сценарій, аби все ідеально пройшло.
В офісі робили ремонт, тому зустрілись у Валерія вдома. Спілкувались вже не тільки про справи, а й просто багато сміялися й жартували. Коли все обумовили, Валерій запропонував по келиху шампанського:
За те, аби весілля було як з казки!
Та із задоволенням! усміхнулась вона.
Було легко, весело, і от під впливом шампанського Валерій її поцілував. А знаєш, вона відповіла взаємністю. Голова обертом пішла в обох.
Прокинувся Оксани нема. Все здалось сном, але її подушка пахла духами. Значить, все насправді День проходив у сумнівах. Зателефонував Оксані:
Привіт
Вона, як нічого й не трапилося, відповіла:
Привіт, як ти? Перепрошую, пішла нишком, але сама ж розумієш турбот з весіллям купа!
Тобто весілля відбудеться? запитав глухо Валерій.
Звісно! Чому має відмінятись? Все чудово!
Оце так! Як усе чудово? Значить, з чистим сумлінням за день до весілля провести ніч з іншим і далі йти під вінець? Сварив себе дикими думками: зірвати весілля, пробачити усе але потім чесно зізнавався собі: так, Оксана йому потрібна. Будь-яка.
Наступного дня приїхав у ресторан, дівчата-декоратори вже нашепотували, козиряли поглядами. І тут…
Не повіриш заходить Оксана:
Привіт, я після реєстрації одразу сюди примчала, так хотіла побачити тебе, блискуче усміхається, Ти що, Валерій, такий сумний?
Я нічого не розумію, пробурмотів він, То у вас вже була реєстрація? А далі?
Звісно, була. Ти чого такий Ну куди я з молоддю кататимусь по місту, коли час із тобою провести можна? Чи ти не радий?
Почекай, а з ким ти одружувалась?
Оксана хвильку спантеличено дивилась на нього, потім заливалася сміхом. Так щиро й легко, що Валерій сам не стримав усмішку.
Та ти мені скажи ще! Звісно, ні! Це моя донька Ксеня. Вона в Одесі живе, вчиться там, приїхала лиш учора. А ти що, думав, це я наречена?
В нього відлягло від серця аж тепер зрозумів: Оксана завжди казала «наречена з женихом», і Руслан теж казав тільки «Оксана» і «Ви», жодного разу Ксюша. Який же він дурний… І враз випалив головне:
А ти… ти вільна?
Вона кивнула, а він як з гармошки:
Виходь за мене! Будь ласка
Весілля пройшло розкішно, Валерій ніби сам себе перевершив, гості були у захваті. Молодята підійшли подякувати:
Дякуємо вам щиро! Просто не знаємо, як віддячити за такий вечір.
Я сама його подякую, підмигнула Оксана, ви вже йдіть до лімузина, а тут я все підгляну.
Так швидко по родині пронеслась новина: Валерій жениться на жінці, старшій на девять років. Спочатку всі насторожились, а тоді поглянули на Оксану і сказали у голос:
Як тут не закохатися?
А Оксана і Ксеня майже одночасно стали мамами з різницею у два тижні. І ось такі от дива бувають у нашому житті!
