Урок для дружини
Та скільки можна! Остап зі злістю відкинув ложку, дивлячись на дружину так, наче все довкола винне. Хіба це їжа? Локшина, зварена до стану клейстеру, і ще й котлети напівсирі! Чим ти цілий день займалася? З телефону й не вилазила?
Як ти міг таке сказати? майже в плач перейшла Лада, поспіхом сховавши той самий телефон під подушку на дивані. Я взагалі-то за Данком гляділа! Він же такий неслух! Увесь у тебе, підігріла вона і без того напружену атмосферу, спостерігаючи, як чоловік починає закипати. Мені важко, розумієш? Все з рук валиться! Народження дитини мені дуже нелегко далося
Данилкові вже два з половиною роки, спокійним тоном почав Остап, ховаючи роздратування. Йому вже давно варто в садок, а тобі час на роботу повертатися. Відразу легше стане!
Чому я повинна віддавати сина в розсадник хвороб? з обуренням перепитала Лада. Щоб, як всі, жити по лікарнях?
Дитину треба ростити й розвивати, якщо ти не знала!
Ми займаємося! Данко для свого віку дуже розвинутий, і це підтвердила педіатриня! стояла на своєму Лада. Розмова точилася не вперше, і вона страшенно боялася, що чоловік таки здасть Данка в садочок а працювати їй ой як не хотілося. За час декрету звикла день за днем просиджувати в Інтернеті і навіть думати не хотіла про роботу чи клопоти.
І кому ж за це подякувати? Остап не витримав, вдаривши кулаком по столу так, що тарілки здригнулися. Моїй мамі! Саме вона з Данилком займається! А ти або спиш у цей час, або з телефоном не розлучаєшся! Ото б хоч порядок у домі навела чи вечерю нормальну приготувала! Чого я після роботи мушу їсти оце?! з відчаєм подивився на “шедевр традиційної кухні”.
Я тобі не кухарка! І не хатня робітниця! Я твоя дружина, а не покоївка! А ти мій чоловік, і маєш забезпечити мені комфортні умови!
Справді, Лада в це вірила. Після переглянутого безлічі ток-шоу і годин на жіночих форумах, її розуміння сімейних відносин кудись втекло. Колись вона щиро думала, що має огортати чоловіка турботою, дбати про дім і сина, але тепер їй здавалося, що це обовязки служниці. Себе вона цінувала вище і не збиралась ставати до рівня обслуговуючого персоналу.
То так значить? прошепотів розлючений Остап. Я маю працювати й годувати родину, а ти валятись на дивані? Це так?
Я буду розвиватися! гордо заявила Лада. Ще будеш своїм кумам про мене розповідати: дивіться, мовляв, яка розумна дружина в мене, будь-яку тему підтримає!
А можеш? Яку останню книжку ти прочитала? Що нового дізналася? Остап підвівся і, зробивши крок, навис над нею. Чого замовкла? Соцмережі не найкраще джерело знань. А з твоїх дурних ток-шоу тільки плітки й крики. Скажи чесно: ти збираєшся за дім і сином доглядати, чи ні?
Ні! Я вже казала: я не служниця!
Лада підняла скандал, обрушивши на чоловіка потік претензій: і заробляє він замало, і тиранія вдома, і весь час пропадає. Остап усе вислухав мовчки, коротко сказав:
Розлучення.
Що? Лада аж завмерла, лише-но зібравшись із новими докорами.
Розлучення, спокійно повторив Остап. Я знайду собі порядну дівчину, котра стане для мене гарною дружиною і доброю матірю Данкові. Ти все одно з ним лише годину-дві на день, все решта на бабусю. Ти не мати, ти цього не заслуговуєш. І дружиною тебе назвати не можна.
Спершу Лада наче занервувала, та швидко махнула рукою. Подумала: Остап її лякає, куди він дінеться? Адже він не зможе так просто Данка забрати вона ж матір, і цим все сказано!
Остап змінився. Рідко звертався до неї, проходив повз, навіть не вітався. Данко з бабусею поїхав на кілька тижнів на море Лада навіть зраділа, бо ніхто тепер не смикає і не відволікає від телефону. Але за кілька днів їй стало сумно без сина, все частіше телефонувала свекрусі.
Через два тижні після сварки лист від суду: Остап таки подав на розлучення. А в суді ще один сюрприз: її рідна мати стала на бік Остапа.
Я впевнена, що Данилько має залишитися з батьком, твердо мовила Оксана Михайлівна, дивлячись із докором на дочку. На жаль, у Лади материнський інстинкт так і не прокинувся, з сином вона майже не займалася все на мені й Ганні Петрівні, матері Остапа. Сам Остап і працює багато, але часу синові приділяє вдосталь.
Суддя кивала і поглядала на знервовану Ладу з примруженою посмішкою. І журитися було справді через що Лада не мала нічого: ані житла, ані роботи, ані нормальних стосунків із дитиною. У батька всі шанси на опіку.
Прошу, дайте нам час на примирення! Не розлучайте нас! Дайте мені шанс! Лада ридала. Остапе, клянуся, я змінюся, забуду всі дурниці про домробітницю і стану гарною дружиною! Повір мені
Гаразд
***********************
За місяць до того.
Моя дочка розпустилася, мені соромно, похитала головою Оксана Михайлівна. Остапе, я все розумію, навіщо така дружина? Вдома постійно, а порядку немає. І про сина не дбає Якщо захочеш розлучитися, я не проти, тільки дозволь мені Данка іноді бачити, більшого не прошу.
Я люблю Ладусю, попри всі її недоліки, зітхнув Остап. Але ситуація складається непроста. Хочу дати їй шанс виправитися.
А чому б і ні? Я навіть знаю, як саме. Подавай на розлучення Лада точно буде проти. Три місяці на примирення цього їй вистачить аби схаменутися.
**************************
Лада урок засвоїла. У квартирі знову запанувала чистота, витають духмяні пахощі вечері, сама Лада стала уважною, привітною. Нарешті вона звернула увагу на Данка і той був неймовірно радий! Дуже вже він любив свою непосидючу матусюЗгодом у домі запанував зовсім інший лад. Лада вставала раніше за всіх, чекала чоловіка з роботи з посмішкою і теплим борщем, а маленького Данка навчила готувати тістечка й поливати мамині фіалки на підвіконні. Остап дивився на оновлену дружину з недовірою, але кожен новий день убивав у ньому залишки сумнівів: його Ладусю ніби підмінили. Вона стала лагідною, небайдужою, а їхній син нарешті отримав і мамині обійми, і казку на ніч, і безліч пісень перед сном.
Час для примирення минув швидко. На останньому слуханні у суді Остап лише тяжко зітхнув і тихо промовив, дивлячись дружині в очі:
Шанс ти використала. Тепер ти моя справжня Лада та, якої я завжди прагнув.
Він обережно стиснув її долоню, і Лада вперше за багато місяців розплакалася не від образи чи злості, а від полегшення. З того дня її телефон лежав недоторкано вона обрала тепле, живе щастя, яке дарувала справжня родина.
А Данко, щасливо сміючись, біг між мамою й татом, зливаючи їх у міцні, невидимі, але найнадійніші у світі обійми.
