– Привіт, подруго! Оксана сіла на стільчик біля Марти. Давно не бачились. Як ти?
– Вітаю, Ксю, трохи задумливо відповіла дівчина. Усе добре.
– Та чого ж ти очі відводиш? уважно глянула Оксана. Знову Сашко щось накоїв? Що цього разу?
– Та перестань драматизувати, Марта зітхнула, шкодуючи, що взагалі зайшла у цю кавярню. У мене все гаразд. І з Сашком у нас ідеальні стосунки. Він же хороший, справді. І все, досить про це.
Не дослухавши здивовану подругу, Марта підхопилась і вийшла, лишивши недоїдений шматок сирника. Вона не хотіла нікого чути, впевнено вірила, що їй просто заздрять.
Сашко був Класний. Гарний, забезпечений, уважний. Тільки іноді вигадував дивні правила. От наприклад не дозволяв Марті фарбувати волосся у світлий колір.
Це вперше між ними спалахнула серйозна сварка. Ледь не розійшлися! І все через дрібницю…
Якось Марта пішла до салону підправити зачіску. Знайома майстриня сказала, що їй надзвичайно пасує біляве волосся. І вона не встояла. Додому повернулася з платиновим кольором.
Хлопець зблід від люті. В неї полетіла книжка, яку він щойно читав на дивані. Було сказано багато неприємного, і вимога: негайно перефарбуватися. Бо у його домі блондинкам не місце.
Плачу, Марта побігла до найближчого салону краси. Там її намагались відрадити, бо колір їй справді личив. Але як вона заплакала поступились і все виправили.
Сашко лише задоволено кивнув і промовчав. А вранці подарував дорогий браслет мов компенсацію.
Ще їй не дозволяв носити біле. Червоне, синє, зелене будь-який, тільки не білий. Одного разу Марта пожартувала, питаючи, який колір буде її весільної сукні, і натомість отримала такий погляд, що відразу збагнула краще не продовжувати розмову.
– Тікай від нього, благала подруга Оксана. Тікай, не обертаючись. Сьогодні не можна біле, а завтра? На вулицю не пустить? Який би гарний він не був шукай іншого, нормальнішого.
– У всіх є дивакуватість, тільки знизувала плечима Марта. У нас все серйозно, навіть на дитину вже зважилися. Сашко мріє про доньку. Навіть імя придумав Соломія. А ти кажеш тікай
****************************************
Марта даремно не дослухалась подругу. Та була права щодо дивних захцянок Сашка. Невдовзі в цьому довелося переконатися.
У домі була одна кімната, куди Марті зась. Двері завжди замкнені. Якось вона пожартувала:
– Саш, а ти випадково не родич Синьої Бороди?
– Не переймайся, химерно усміхнувся Сашко, я тут колишніх дружин не ховаю.
Розмова на тому закінчилась. Аж поки якось випадково Марта не заглянула у заборонену кімнату. Просто повернулася з універу раніше останню пару скасували через хворобу викладача. Знала, що хлопець вдома, але знайти його не могла. Коли проходила повз ту кімнату, почула мурмотіння. Двері ледь відхилені. Обережно глянула крізь шпаринку і ледь не зомліла.
На всю стіну портрет дівчини. А Сашко стоїть перед ним навколішки.
Дівчина на картині усміхалася й простягала комусь руки. Вона була напрочуд схожа на Марту різнила тільки білява зачіска.
– Ще трішки, Соломіє. Скоро ми знову будемо разом, повторював Сашко. Марту вразило його божевільне зосередження. Вона вже хотіла ворватися в кімнату, але зупинили його наступні слова:
– Вона обовязково народить мені доньку. І тоді твоя душа вселиться в це маленьке тільце. Ти будеш зі мною назавжди. Я піклуватимусь, а коли виростеш ми знову будемо разом.
Псих! майнула думка у Марті, і вона в паніці кинулась із квартири. Оксана, як виявилося, була права! Але що тепер? Як утекти? До того ж Марта й справді чекала дитину ще рано щось вирішувати, термін маленький.
Батьки далеко, із близьких лише Оксана. Отож Марта побігла до неї.
– Я навіть не уявляла, що Сашко на таке здатен, ледь чутно прошепотіла Марта, стискаючи кулаки. Якби не побачила сама ніколи б не повірила!
– Заспокойся, Оксана подала води. Марта випила, не сперечаючись. Треба вирішувати, що далі. Залишишся з ним?
– Ні за яких обставин! похитала головою. Страшно і за себе, і за майбутню дитину. Криво посміхнулась. Тепер зрозуміла, чому не дозволяв фарбуватися і носити біле. Я ставала надто схожа на неї.
– Добре, що дізналась до весілля, розсудливо мовила Оксана. Ти ж не казала йому про вагітність?
– Хотіла зробити сюрприз…
– Ото добре, що не сказала. Просто скажи, що зустріла іншого, і їдь додому. Переведешся у місцевий університет, дочекаєшся народження дитини, далі видно буде. Головне подалі від нього.
– Напевне, і справді так зроблю.
*****************************************
Останні пів року були для Марти випробуванням. Важко не тілом, а душею. Переїзд, розмова з батьками… Через вагітність довелося полишити навчання на аборт не наважилась, дитина ж ні в чому не винна. Та й з’явилася у неї дівчинка, як і хотів Сашко.
Хлопець, всупереч страхам, відпустив її легко. Натякнув тільки не розповідати зайвого. Навіть не спитав, куди вона їде наче справді було байдуже.
Іноді Марта питала себе, чи не помилилась, полишивши Сашка і не сказавши про дитину. От і цього вечора, поклавши маленьку Гелю спати, вона задумливо вдивлялася у нічне місто.
Продзвенів дзвінок у двері курєр привіз замовлену вечерю. Готувати Марта так і не навчилась. Швидко поївши, вона сіла за книжки була рішучою повернутись до навчання.
Букви пливли перед очима, паморочилося в голові Марта потягнулась до телефона, щоб викликати «швидку», але тіло не слухалось. Не могла поворухнутись. Перед тим, як втратити свідомість, вона побачила Сашка, який ніжно тримав на руках їхню донечку.
***********************************************
Отямилася Марта вже у лікарні. Мама вчасно навідалася до неї.
Поліція намагалась знайти дитину, та все безрезультатно. Сашко з Гелею зник, як у воду впав.
Лише через кілька років згорьована мати отримає листа. А в ньому фото: Сашко щасливо обіймає біляву дівчинку
У житті важливо вчасно почути голос розуму та не нехтувати порадами тих, хто щиро за тебе переживає. Сліпа довіра та закоханість можуть стати пасткою, що коштує найдорожчого.
