Як це ти не збираєшся займатися дитиною мого сина? не витримала свекруха.
По-перше, я не відвертаюся від Ігорчика. Нагадую, саме я в цьому домі після роботи, як нормальна жінка, тягну другу зміну: готую, перемиваю посуд, прибираю. Я можу допомогти чи щось підказати, але на себе повністю батьківські обовязки брати не збираюся.
Тобто як це «не збираєшся»? Оце ти лицемірка? підлила олії у вогонь.
Та ти, Світлано, сама подумай, кому потрібна робота, якщо за неї не платять? на зустрічі однокласників Світа, як завжди, не могла втриматися від обговорень.
Проте давно минули ті часи, коли Оксана (бо в українців рідкісна жіноча доля без імені Оксана) не мала, чим відповісти. Тепер за словом у кишеню не лізла і одразу поставила балакучу Світлану на місце.
Якщо ти постійно мізкуєш, де взяти гривні, це не означає, що всі такі самі. Вона байдуже знизала плечима. Мені від батька у Львові залишились дві квартири.
Одна де ми жили до розлучення батьків, а інша перейшла від бабусі й дідуся.
А ціни на оренду самі розумієте, не київські; мені вистачає і на хороше життя, і на приємності. Тому я можу не пахати десь заради грошей.
Ти ж саме тому з лікаря перекваліфікувалася у продавчиню?
Насправді це був секрет. Оксана обіцяла мовчати. Але якби Світлана хотіла справді зберегти таємницю, то подумала б, що говорити, а головне не лаялася б так на людях.
Вона справді на щось сподівалася? Якщо так, то дурепа точно не Оксана.
Продавчиня? Справді? вибило з колії.
Ти ж обіцяла мовчати! ображено пискнула Світлана.
Вона схопила сумку й кинулась до виходу з кавярні, ледь стримуючи сльози.
Та так їй і треба! прокоментував Андрій, коли настала тиша.
Це правда! Дістала вже, сил нема! Хто її узагалі запросив? підтримала Таня.
Я ж усіх кликала, винувато виправдалася колишня староста класу, а тепер організатор зустрічі, Ганна. Ну, Світлана в школі була характерною, але люди ж змінюються деколи
Але не завжди, стиха озвалася Оксана.
Гурт засміявся. Потім почали розпитувати Оксану про її роботу.
Цікавість ця (саме цікавість, без зверхності й образ) була зрозумілою. Не часто хто стикається з такою сферою, а вже всяких міфів хоч відбавляй.
Оксана поступово руйнувала всі ці міфи під час розмови з однокласниками.
Нащо їх лікувати, якщо сенсу немає? спитав хтось із хлопців.
А хто сказав, що сенсу немає? От дивись, маю хлопчика пяти років. При пологах сталася гіпоксія, тепер у нього затримка психічного розвитку.
Але прогноз гарний заговорив у майже три роки, і зараз батьки водять його до логопедів, неврологів
Є всі шанси, що він піде в звичайну школу, а не в спеціальну. І якщо займатися проблем у майбутньому не матиме. А якби пустити все напризволяще наслідки були б зовсім інші.
Ясно. Отже, не гонишся за гривнею, а працюєш на користь суспільству, підсумував Валерій.
Опісля розмова перейшла на інші теми.
Раптом Оксана відчула сторонній погляд. Одразу списала на параноїдальні думки, але втретє відчула це знову. Оглянулася ніхто ніби й не зважає.
Вона повернулася до розмови і незабаром забула про це відчуття.
Минув тиждень.
Рано-вранці Оксана, поспішаючи на роботу, вийшла на парковку і зрозуміла, що її машину «заперли».
Подзвонила за номером на лобовому і почула купу вибачень і обіцянку зараз спуститись.
Перепрошую! усміхнений хлопець сипав вибаченнями. По справах був, а місця не знайшов. До речі, я Максим.
Я Оксана, вона представилася. У Максима було щось приємне манера, одяг, навіть парфуми. З першої ж розмови він сподобався їй.
Погодилася на побачення. А потім іще. Через три місяці вже не уявляла життя без нього. Особливо, коли його мама і син від першого шлюбу зустріли Оксану тепло.
Хлопчик мав свої особливості, але Оксана, маючи досвід, швидко знайшла з Ігорчиком спільну мову, навіть підказувала Максиму нові методики для кращої взаємодії з сином.
До кінця першого року вони зїхалися. Оксана переїхала до Максима з Ігорем, а свою однокімнатну у Львові, як і решту нерухомості, здала через агенцію.
І тут почалися «дзвіночки».
Спочатку дрібниці: «допоможи Ігорю зібратися», «посидь з малим, я в магазин» Але з часом таких прохань більше, і більше
Довелося говорити з Максимом: відповідальність за дитину його справа, не її. Вона готова допомогти, але не нести ці тягарі повністю. Бо ж це його син, а з особливими дітьми вона і так на роботі займається достатньо.
Макс наче зрозумів, але безпосередньо перед весіллям він та майбутня свекруха почали обговорювати програму для сина й онука.
Говорили так, ніби це вона (Оксана) мусить займатися дитиною у вільний час.
Так, стоп! швидко зупинила їх Оксана. Ми домовлялися, що своєю дитиною займаєшся ТИ, Максе. Я ж не змушую тебе ремонтувати квартирі моєї мами чи вирішувати її питання усе сама.
Ну, ти порівняла! пирхнула свекруха. Мати доросла людина, а тут хлопчик.
Чи думаєш, що після весілля ти так само носа від Ігоря воротитимеш, а ми це нормально сприймемо?
По-перше, я не відвертаюся від Ігорчика. Я тут на господарстві, але й на себе весь реабілітаційний процес не візьму.
То як це не збираєшся? Лицемірка! Друзям казки про свою роботу розповідати це ти вмієш, а як турботу проявити тебе не допросишся!
Ви про що взагалі? не зрозуміла Оксана.
І раптом згадала: мама Макса підробляє посудомийкою в тому ж ресторані, де була їхня зустріч однокласників. Стало ясно, звідки ноги ростуть.
То це ви все підлаштували, щоб перекласти хлопчика на мене?
А ти думала, я насправді хотів би жити з такою, як ти? не втримався Максим. Якби не Ігор і твоя робота, я б на тебе й не глянув
Ах так? То й не дивись більше! скинувши обручку, Оксана кинула її Максиму.
Ще пошкодуєш! пригрозили їй Максим і мати. Жоден чоловік не захоче «сіру мишу» без грошей і з безперспективною професією.
У мене дві квартири у Львові, грошей вистачає, знизала плечима Оксана.
І, вловивши, як змінилися їхні обличчя, пішла збирати речі.
Вони одразу ж накидалися з обіцянками займатися з дитиною сам, вибачати, любити, не повторювати такого більше.
Оксана лише посміялася: «Упустив свою мишку, Максе І щось не схоже, щоб я жалкувала!»
Потім над цією історією сміялись разом з однокласниками. А Оксана не полишає надії колись зустріти людину, якій буде дорога не за гроші чи амплуа, а просто так.
Поки що їй достатньо улюбленої роботи й підтримки друзів. А ще можна завести кота: кота виховати легше, ніж деяких чоловіків.
