Моя колишня дружина хотіла подати на мене до суду за половину нашого будинку, але навіть не здогадувалася, що я все передбачив заздалегідь

Мій щоденник.
Мої стосунки з колишньою дружиною закінчилися у залі суду. Не вважаю за потрібне розбиратися, хто винен більше, а хто менше у стосунках завжди двоє відповідають за результат.
Але правда полягає в тому, що моя друга дружина завела собі коханця. Це заможний підприємець, який переїхав до Львова ще багато років тому, а згодом відкрив тут маленьку кавярню. Спершу вона намагалася приховати свій роман, але з часом перестала навіть ховатися.
Зрештою, вона сама прийшла і прямо заявила, що подає на розлучення і хоче відсудити половину нашої квартири. Очевидно, Марічка очікувала, що я розгублюсь чи почну метушитися, але та квартира була куплена виключно за мої зароблені гривні. У неї немає жодного відношення до тієї квартири, хіба що жила там зі мною два роки. І тепер вона має нахабство претендувати на моє житло.
Я сприйняв її слова абсолютно спокійно. Не став її ні в чому переконувати чи відмовляти від судового процесу. Просто чекав, коли вона програє справу і змушена буде сплатити судовий збір у гривнях. У мене вже був гіркий досвід із першою дружиною. Тоді судова тяганина тягнулася понад три роки. Ми не змогли тоді дійти згоди кожне засідання закінчувалося сварками.
Врешті-решт перша дружина таки домоглася свого виграла в суді половину мого майна. У неї був хороший адвокат. Я залишився без квартири, яку мені залишив батько у спадок.
Та з другою дружиною я був уже обачніший. Перед тим, як одружитися вдруге, я мав вже свою окрему квартиру, яку сам відбудував і відремонтував. Але записав її на імя свого брата Олексія людину, якій довіряю беззаперечно. Коли ж настав час розлучення, виявилося, що юридично у мене нічого немає. Після першого гіркого досвіду мене вже жодна жінка не здивує і не зведе в оману.
Життя змушує вчитися на своїх помилках. З роками починаєш розуміти, що розсудливість твій головний союзник в цьому світі.