У ПОШУКАХ КОХАНКИ
Ганнуся, ти що, з глузду з’їхала? витріщився на дружину Павло, поки вона простягала йому шорти й майку з вишитою квіткою.
Та все добре. Поки ти тут сопеш, усіх коханок розберуть! Ганна вихопила з-під Павла ковдру, й гусяча шкіра з розгону понеслася його плечима.
Та до чого ти це ведеш?
Після твоїх учорашніх слів про те, що ось-ось заведеш коханку, я ухвалила рішення. Година настала, Павле. Пята сорок, майже світанок, пора вставати й іти на любовний фронт.
Та я ж пожартував! Ми посварилися, невже забула? Вибач, винний був я
Та все ти правильно казав. Це я наш клаптик пристрасті занехаяла. Всю солому для вогню пристрасті сама й витратила. Тепер там тільки попіл, де й картоплі не спекти. Виправляюся. Вставай.
Ти мене виганяєш?
Я тебе підганяю! Будеш щоранку спортом займатися, доки жир свій не струсиш. Коханка це тобі не дружина: ніхто здутого м’якенького Павла біля себе терпіти не буде. Вставай!
Розуміючи, що дружина не відстане, Павло слухняно, мов у сні, виповз із ліжка, з труднощами натягнувши шорти поверх старих “плавок Київської фабрики”.
Нагадай, щоб ми тобі нові купили. Бо в цих хіба що летіти з пісочною бурею до коханки.
Після десяти хвилин бігу навколо хати, під пильним оком «тренерки», Павло, ледь живий, вповз додому й схопившись зубами за доріжку, поповз до ліжка.
Куди це ти? спитала дружина.
Хочу вмерти на рідному дивані у сні
Не можна вмирати, ми ж коханку шукаємо, а не патологоанатома. Марш у душ! Побачиш, тепер будеш митися двічі на день, бо коханки квітів вічності у парі з природним ароматом не терплять! голос пролунав із-за дверей. І зуби двічі чиститимеш! Голову не забудь: сьогодні йдемо у фотостудію.
Навіщо?
Потрібне нормальне фото на сайт знайомств. Я ж не зможу тебе так сфоткати, бо бачитиму через обєктив твого внутрішнього вантажника, любителя пива та смаженої картоплі з олією, а нам треба справжнього альфа-козака.
Ганно, може, досить?
Досить балакати прибережи слова для ніжних дівочих вушок! Дивись кандидаток!
Тут Павло ожив: він полюбляв у вільний час задивлятися на фото на сайтах знайомств, а тут можна було легально. Він почав тицькати пальцем.
Може, цю?
Жартуєш?!
А що таке?
Павле, коли я побачу твого коханця, мені має бути соромно за себе, а не за тебе! Он подивись: твій старий Запорожець перед продажем виглядав краще. На цю треба табличку: “Обережно! Можливе відшарування штукатурки”.
То, може, цю?
Це Ти серйозно?! Що скажу сусідам, коли мій чоловік піде з нею? На тебе весь двір дивитиметься Ось, глянь, ось ця класний варіант!
Та вона мені навіть не відповість
Якби я не вірила у тебе, як Буратіно, не жила б з тобою стільки років! А що мене взяло колись? Чим ти зачепив мене вже стільки років тому?
Може, гумором? несміливо припустив Павло.
Павле, будьмо чесними: якби сміх подовжував життя, я б давно стала вдовичкою. Ти лиш на весіллі пожартував так, що навіть священик ледь не впав
Може, досить уже? Давай помиримось.
Мир у нас є, а коханка то статус. Чоловік без коханки як кіт без хвоста. Ай да, обиратимемо костюм тобі, щоб ловити щастя наживо.
В торговому центрі Ганна потягла Павла в найдорожчий відділ, де вони знекровили всіх манекенів.
Ганно, ці штани з піджаком як комплект зимової гуми коштують! чинив опір Павло, коли його пхали в примірочну.
Не біда, гуму ми тобі теж в аптеці купимо і зимову, і літню, з подвійним захистом! Мені чужих квітів не треба у хаті.
Ганно!!!
Що? Безпека понад усе! Ми ж не самокат вибираємо, а складну геометрію для нашого з тобою трикутника! А ти, до речі, вже начальнику дзвонив?
Нащо?
На премію, Павле! Дві жінки це тобі не борщ за дві гривні, це формула, як у бетону: вечеря, пляшка червоного, номер у «Премєрі» Заощадиш будинок завалиться.
Павло нарешті вдягся. Ганна змахнула сльозу:
Красень мов на нашому весіллі
Вам пасує, сказала жінка з сусідньої кабінки.
Берете? Він у нас коханку шукає.
Ні, дякую, у мене коханець уже є навіть троє, безсоромно посміхнулась жінка.
Павле, таку навіть не дивись! суворо сказала Ганна. Нам потрібна вірна, як карта іншого банку, куди можна потайки перевести частину заощаджень. Ідемо у парфумерію, скористаємося парфумами і вперед, до польоту!
Вони ще годину тинялися по «Сільпо», доки Ганна не кивнула:
Все, Павле, готовий. Навіть без фото: іди й памятай будь наполегливий, галантний, самовпевнений, мов першого дня після продажу нашого Запорожця.
Ганна пішла варити борщ, а Павло рушив шукати коханку, до якої його готували весь цей довгий день.
Через годину у квартирі Ганни задзвонив домофон.
Добрий день, пані. Чи ваш чоловік удома? голос був чужий, оксамитовий, трохи хриплий, такий, що навіть через динамік відчувався жар.
Ой! вирвалось у Ганни, коли ложка випала з рук від неясного хвилювання. Ні, він уже пішов до коханки.
А чи впустите мене? Забажав вам дещо запропонувати.
Від гарячих інтонацій Ганну кидало то в жар, то в мороз; навіть хотіла випити чаю з липи, але просто тричі натисла на домофон. Через кілька хвилин Павло зявився на порозі, з великим яскраво-червоним букетом. Він ввійшов, м’яко обіймаючи Ганну за талію: у вузькому коридорчику стало раптом надто спекотно.
Ти що, плакала? здивувався Павло, помітивши її червоні очі.
Трохи. Подумала, що дров нарубала не ті, але ж у багатті все необхідне
То, може, не проти провести вечір із цікавим співрозмовником? Павло дивився так, ніби в очах його плескалось щось тваринне, але ще й трохи пятидесяти грамів херсону, випитого для сміливості. Я запрошую тебе у ресторан, розповідати історії про твою красу. Це не вигадані казки все буде правдою!
Хочу ледь розбірливо вимовила Ганнуся, вже втягуючись у гру, тільки знімлю борщ із плити й нафарбую вії!
Я викличу таксі, кивнув Павло.
У який ресторан їдемо? Ганна не приховувала посмішки.
В ресторан, де пять зірок!
У нашому місті таких нема лише піцерія Пять сирів.
Значить, туди. Для коханки вибір найкращого.
А твоя дружина не буде ревнувати?
Ми зробимо все, щоб вона ревнувала, підморгнув Павло.
