Геть з моєї квартири! сказала мати.
Геть, цілком спокійно сказала мама.
Оксана загадково всміхнулася і відкинулася на спинку стільця була впевнена, що мама звертається до подруги.
Геть з моєї квартири! Наталія різко повернулася до доньки.
Ганна, ти бачила пост? подруга буквально влетіла на кухню, навіть не знявши пальта. Оксанка народила! Три чотириста, пятдесят три сантиметри.
В усьому викапанний батько, такий же кирпатий. Я вже всі крамниці оббігала, купу сорочечок накупила! Чого така кисла?
Вітаю, Наталю. Рада за вас, Ганна підвелася, щоб налити чай. Сідай, хоч пальто скинь.
Ех, нема коли розсиджуватися, Наталя вмостилася на краєчку стільця. Стільки справ, стільки справ! Оксанка молодчина усе сама, усе своїми руками.
Чоловік у неї золото, квартиру ось в іпотеку взяли, ремонт доробляють. Гордощі мене беруть за доньку. Правильно я її виховала!
Ганна мовчки поставила чашку перед подругою. Еге ж, правильно Якби ж Наталя знала
***
Рівно два роки тому Оксана, донька Наталі, прийшла до тітки Ганни без дзвінка заплакані очі, руки тремтять.
Тітко Ганно, тільки мамі не кажіть. Благаю! Якщо вона дізнається їй зле стане, скиглила Оксана, переминаючи в руках вологу серветку.
Оксано, заспокойся. Розповідай, що сталося? Ганна справді сполошилася.
Я на роботі Оксана схлипнула. У колеги з сумки зникли гроші. Пятдесят тисяч гривень.
Камери зафіксували, що я заходила в кабінет, коли нікого не було. Я не брала, клянусь!
Але сказали: або я повертаю пятдесят тисяч завтра до обіду, або вони йдуть у поліцію.
У них є “свідок”, який начебто бачив, як я ховала гаманець.
Це підстава, тітко! Але хто ж мені повірить?
Пятдесят тисяч? Ганна нахмурилася. Чому до батька не звернулася?
Зверталась! Оксана зігнулася в новому приступі плачу. Він сказав, що я сама винна, не дасть ні копійки. Мовляв, Іди у поліцію, нехай тебе там навчать.
Навіть у квартиру не пустив, крізь двері кричав.
Тітко, мені нема до кого звернутись. Є двадцять тисяч, назбирала, але не вистачає тридцяти.
А Наталя? Чому не скажеш? Це ж твоя мама.
Ні! Мама мене зїсть. Вона й так завжди каже, що я їй ганьбу приношу, а тут ще й крадіжка…
Вона ж у школі працює, її всі знають.
Дайте, будь ласка, у борг тридцять тисяч? Клянусь, повертатиму по дві-три тисячі щотижня. Я вже роботу нову знайшла!
Благаю, тітко Ганно!
Ганні стало гірко жаль дівчинки. Двадцять років, тільки-но життя починається і така пляма.
Батько відвернувся, мама, справді, голову відірве…
Та всі ми помиляємося, подумала тоді Ганна.
Оксана не припиняла ридати.
Добре, сказала вона. Є в мене ці гроші. Відкладала на зуби, але зачекають мої зуби.
Обіцяй, що це востаннє. І твоїй мамі я нічого не скажу, раз ти так боїшся.
Дякую! Дякую, тітко Ганно! Ви мені життя врятували! Оксана кинулася їй на шию.
Першого тижня Оксана й справді принесла дві тисячі. Прийшла рада, каже, усе владнала, у поліції справ немає, нова робота чудова.
А потім просто перестала відповідати на повідомлення. Місяць, два, три. Ганна бачила її у Наталі на святах, але Оксана була холодна добрий день та й усе.
Ганна не тиснула. Думала:
Молода, соромиться, от і цурається.
Зрештою, тридцять тисяч не така вже ціна, щоб ламати роками дружбу з Наталею. Списала борг і забула.
***
Ти взагалі мене чуєш? Наталя махнула рукою перед обличчям Ганни. Про що замислилась?
Та про своє, Ганна струсила головою.
Слухай, Наталя нахилилася. Учора бачила Ксенію, нашу сусідку зі старого будинку, памятаєш? Вона до мене у Сільпо підійшла. Дивна якась.
Почала розпитувати про Оксану, чи повернула та борги. Я так і не зрозуміла, про які борги мова.
Сказала, що Оксанка в мене самостійна, усе сама. А Ксеня так дивно усміхнулась і пішла.
Ти не знаєш, Оксана у неї щось позичала?
Ганні всередині захололо.
Не знаю, Наталю. Може, якісь дрібниці.
Ну добре, я побігла. Потрібно ще до аптеки. Наталя підвелася, цмокнула Ганну в щоку та зникла.
Ввечері Ганна не витримала. Набрала номер Ксенії.
Ксеню, привіт. Це Ганна. Ти сьогодні Наталю бачила? Про які борги питала?
На тому кінці важке зітхання.
Ой, Ганю Я думала, ти знаєш. Ти ж із ними найближча.
Два роки тому Оксана до мене прибігла. У сльозах, червоні очі. Казала обвинувачують на роботі в крадіжці.
Мовляв, або вертає тридцять тисяч, або тюрма. Маму просила не розповідати, ридала.
Я, дурна, дала ці гроші. Обіцяла до місяця повернути. І зникла
Ганна міцно стиснула слухавку.
Тридцять тисяч? перепитала. Саме тридцять?
Аякже. Казала, що не вистачає саме цієї суми. Зрештою, через пів року повернула пятсот гривень і все.
А я потім від Віри з сусіднього підїзду дізналася, що до неї Оксана з тією ж історією заходила.
І Віра їй сорок тисяч дала.
Ще Галина Петрівна, їхня екс-вчителька й та рятувала Оксанку. Віддала пятдесят тисяч.
Почекай Ганна осіла на диван. То вона у всіх просила однаково? З однією й тією ж байкою?
Виходить, так, голос Ксенії став твердим. Дівчина просто обібрала всіх маминих подруг. З кожної по тридцять-сорок тисяч.
Байку про крадіжку видумала, на жалість тиснула. Ми ж Наталю усі любимо от і мовчали, не хотіли розстроювати.
А Оксана ті гроші, мабуть, витратила у неї ж через місяць зявилися фото з Єгипту в соцмережах.
Я їй теж дала тридцять тисяч, тихо сказала Ганна.
Оце так… пирхнула Ксенія. Нас таких уже з пять-шість. Це вже не помилка молодості, а банальне шахрайство. І Наталя ні сном, ні духом. Ходить, пишається донькою. А донька крадійка!
Ганна поклала слухавку. В голові шуміло. Грошей не шкода з ними попрощалася давно.
Нудота підступила як підступно й цинічно двадцятирічна дівчина водила жінок за ніс, користуючись довірою.
***
Наступного дня Ганна завітала до Наталі. Скандал влаштовувати не планувала. Хотіла просто зустрітися поглядом з Оксаною.
Трапилося так, що Оксана після пологів, поки в її іпотечній квартирі тривав ремонт, мешкала в мами.
О, тітка Ганна! Оксана нещиро посміхнулася, приймаючи материнську подругу. Заходьте. Чаю?
Наталя заклопотано бігала коло плити.
О, Ганно, сідай. А що не подзвонила?
Ганна сіла навпроти Оксани.
Оксано, тихо почала, зустріла я Ксенію. І Віру. І Галину Петрівну. Учора ми довго розмовляли. Створили, так би мовити, Клуб допомоги ошуканим.
Оксана завмерла, поблідла, кинула косий погляд на матір.
Про що ти, Ганно? обернулася Наталя.
Та Оксана знає, про що я, Ганна дивилася в очі дівчині. Памятаєш, Оксано, ту історію, що трапилася два роки тому?
Як ти в мене тридцять тисяч просила? У Ксенії тридцять, у Віри сорок, в Галини Петрівни пятдесят.
Ми всі тебе рятували від тюрми. Кожна вірила, що вона єдина свідок твоєї трагедії.
В Наталіної руки з чайником здригнулися, окріп зашипів на плиті.
Які пятдесят тисяч? Наталя повільно поставила чайник. Оксано? Про що вона? Ти позичала гроші в моїх подруг? У Галини Петрівни навіть?!
Мамо це не зовсім так Яя все віддала майже
Ти нічого не віддала, Оксана, відрізала Ганна. Ти принесла дві тисячі і щезла. Ти просто зібрала з нас майже двісті тисяч гривень під вигаданою історією. Ми мовчали шкода було твою маму.
Та вчора зрозуміла, що жаліти треба себе.
Оксано, поглянь на мене. Ти витягувала гроші з моїх подруг?! Видумала байку про крадіжку, щоб обчистити тих, хто до мене щонеділі на вареники?
Мамо, мені дуже гроші були потрібні на переїзд! закричала Оксана. Ви ж мені не допомагали!
Батько й копійки не дав, а мені ж треба було якось починати життя!
Що тут такого? В них тих грошей кури не клюють, я ж не останнє забрала!
Ганні стало нудно. Ось як
Ясно. Наталю, вибач, що зараз усе це вивалюю, але не можу більше мовчати.
Не хочу потурати такій поведінці. Вона нас за дурнів тримала!
Наталя спиралася на стіл. Плечі її тремтіли дрібно-дрібно.
Геть, цілком спокійно сказала вона.
Оксана скривила усмішку і відкинулася на спинку стільця впевнена, що мама звертається до Ганни.
ГЕТЬ З МОЄЇ КВАРТИРИ! Наталя різко обернулася до дочки. Зараз же збирай речі, і йди до чоловіка. Щоб я тебе тут не бачила!
Оксана зблідла:
Мамо, в мене ж дитина! Мені не можна нервуватися!
У тебе немає матері, Оксана. Мати була у тієї дівчинки, яку я вважала чесною. А ти крадійка.
Галина Петрівна О Боже, вона ж мені кожен день дзвонила, про життя питала, і ні слова Як я їй тепер в очі дивитимусь? Як?
Оксана хапонула сумку, жбурнула на підлогу рушник.
Та подавіться ви своїми грошима! закричала вона. Старі відьми! Обидві геть!
Оксана влетіла до сусідньої кімнати, схопила колиску з дитиною й вискочила з квартири.
Наталя впала на стілець і закрила руками обличчя. Ганні стало соромно.
Пробач, Наталю
Ні, Ганно Це ти мене вибач. За те, що таку виростила. Я ж вірила, що вона сама в люди вийшла Який сором
Ганна погладила подругу по плечу, а Наталя розридалася.
***
За тиждень чоловік Оксани, блідий і виснажений, обійшов усіх кредиторок, просив пробачення, очі не підіймаючи. Пообіцяв повернути всім гроші.
І справді, пішли перекази пятдесят тисяч Галиніній Петрівні замість доньки повернула Наталя.
Ганна не вважає себе винною у цій історії. Бо ж ошуканку карати треба. Хіба не так?
