ШЛЮБ ЗА РОЗРАХУНКОМ
Олег Вікторович, можна з вами поговорити? у дверях кабінету зявилася світловолоса Христина. Дівчина, яку всі знали як вередливу та занадто голосну, цього разу була підозріло спокійною та чемною.
Чого тобі? чоловік відірвався від екрана ноутбука і глянув з-під брів на пасербицю.
В мене до вас серйозне прохання, Христина не стала чекати, поки вітчим кивне їй увійти. Вона впевнено переступила поріг, тихо зачинила двері і присіла навпроти, шукаючи очима розуміння у чоловіка.
Зарплату я тобі додавати не збираюся, суворо мовив Олег Вікторович, ніби вже знав, навіщо Христина прийшла. Можеш не просити! Ти зовсім не дотримуєшся обовязків: постійно запізнюєшся, зриваєш дедлайни, підставляєш мене й колег, він уже не раз мав розмови з пасербицею щодо її безвідповідальності. Йому не подобалося, що Христина постійно конфліктує з іншими в офісі, пліткує про колег, з ким не зійшлася.
Власне, декілька місяців поспіль директор компанії планував звільнити цю норовливу дівчину, але так і не наважився. Христина була донькою його покійної дружини. З Лесею Олег Вікторович познайомився понад пятнадцять років тому. Одружились, щасливо жили, допоки у Лесі не виявили рак. Жінки не стало два роки тому, і тепер чоловік шкодував норовливу пасербицю, яка зовні так нагадувала йому кохану дружину.
Про зарплату я давно все зрозуміла, скривила губи Христина. Прийшла зовсім з іншого приводу.
Якого ж? Олег Вікторович з цікавістю нахилився вперед.
Олег Вікторович, дівчина жалібно зітхнула, ви ж знаєте, як мені було важко після смерті мами? Вона була єдиною людиною, хто мене щиро любив і завжди захищав…
І тому ти вічно виводила її з рівноваги, так? нахмурився чоловік. Він чудово памятав, якими були стосунки Лесі і Христини. Дружина дійсно обожнювала доньку, та Христина змалку була складною, а мама хвилювалася і страждала. Навіщо ти мені це все розповідаєш? Навіщо жалість викликаєш? Говори по суті у мене купа справ.
Олег Вікторович, Христина крутилася на стільці, довго не вирішувалася сказати, чого прийшла, чи не могли б ви допомогти мені фінансово? Я хочу спробувати сили у власному бізнесі, але потрібно мати гроші на курси.
Ні, відрубав чоловік. З твоїм ставленням до роботи тобі не те що в бізнес, навіть до кінця навчання не дійдеш. Я ж тобі казав сто разів: Христю, пора дорослішати! Але ти як залишалася важкою підліткою, так не змінилася.
Обіцяю, якщо допоможете зі стартом, я змінюся. Клянусь! Мені й самій остогидла така невизначеність. Хочу бути нормальною людиною: працювати, карєру будувати, за чоловіка вийти, дітей народити…
Гм, недовірливо пирхнув Олег Вікторович, якось насторожено глянув на пасербицю. У тебе вже хтось є? Зявився хлопець?
Та який хлопець? махнула рукою Христина. Якби був, я б тут не сиділа. З партнером простіше життя налагоджувати.
Це правда… Але партнери бувають різні, він заходився постукувати пальцями по столу, ніби щось крутячи у голові й не наважуючись сказати. Знаєш що? В мене є одна пропозиція, завдяки якій ти зможеш ні в чому собі не відмовляти.
Пропозиція? перепитала Христина, не второпавши, до чого веде вітчим.
Я готовий дати тобі грошей, але лише на одній умові, чоловік загадково всміхнувся й відкинувся на спинку крісла.
Якій умові? Христина напружено застигла. Навіть у найстрашнішому сні не змогла б уявити, чого саме захоче її вітчим.
Одружися зі мною, і ти матимеш усе, що захочеш, тихо промовив Олег Вікторович, складиши пальці докупи і дивлячись холодно та діловито.
Вийти за вас заміж?! спочатку Христина була шокована, а потім вирішила, що це жарт, і розсміялася. Оце ви даєте, Олег Вікторович! Як можна такі жарти дозволяти зі своєю пасербицею?
А чому ти вирішила, що я жартую? суворо відповів чоловік. Його погляд був серйозний, і дівчина відразу зрозуміла: це не жарти. У нас, звісно, велика різниця у віці, але ми з тобою дорослі люди, можемо бути щасливими разом.
Щасливими?! Та ви ж мені в батьки годитеся! Навіщо я вам? обурилася Христина. Олегу Вікторовичу вже 45, виглядає молодо й доглянуто, але всерйоз його пропозицію вона сприймати не могла. Та й не розуміла, чому він замислився про шлюб саме з нею, коли навколо досить солідних жінок.
Ти ж знаєш, що хочу розширити бізнес і підписати договір з великою німецькою компанією? мужчина побачив питання у її очах і вирішив усе пояснити. За умовами контракту я маю бути одружений. Вони вважають, що сімейна людина надійніша та викликає довіру.
Але до чого тут я? Чому не одружитися з іншою?
По-перше, ми знайомі багато років, і ти знаєш, як я любив твою маму. По-друге, впевнений, ти не розкажеш кожному, що наш шлюб фіктивний. По-третє, знаю, як ти потребуєш грошей. Якщо погодишся бізнес твій, він дивився на дівчину, як на бізнес-партнера.
Тобто, це шлюб за контрактом? Без почуттів? Христина раптом змінила інтонацію.
Виключно формальний. То що, погоджуєшся? строго перепитав Олег Вікторович.
Мені треба подумати.
Добре, думай, чоловік кивнув на вихід.
Зачинивши за пасербицею двері, підприємець на мить пошкодував про свою авантюру. Він чудово знав норов Христини, і така дівчина могла в будь-яку мить зірватися й зникнути напередодні весілля. Але назад дороги вже не було.
Христина ніколи не думала про Олега Вікторовича як про чоловіка. І навіть як батька вона його не сприймала: він так і не всиновив її офіційно, стосунки були далекими і формальними.
Але після розмови все раптом змінилося. Христина стала дивитись на Олега Вікторовича по-іншому. Він був привабливим, харизматичним і головне, багатим.
Зрештою Христина погодилася. Вони домовились: офіційний штамп у паспорті, але кожен живе окремо.
Після РАЦСу Олег Вікторович одразу дотримав слова: подарував Христині простору квартиру в Києві, дав кошти на відкриття справи, оплатив навчання, взяв на повне забезпечення.
Дівчина, в свою чергу, не порушувала домовленостей всюди супроводжувала чоловіка на офіційних заходах і майстерно зображала щасливу дружину.
Після весілля вона забула про безладне життя. Христина зрозуміла: Олег Вікторович розумний, турботливий, щедрий. З ним було затишно. Все частіше розуміла: бути з ним приємно. Її погляд на нього змінився, і вона вже почала розуміти, чому мати любила цього чоловіка.
За рік Христина жодного разу не пошкодувала про своє рішення.
Через рік подружжя, котре все ще мешкало порізно, вирішило розлучитися. Бізнесмен уже уклав важливий контракт, і підтримувати видимість сімянина не було потреби. Але до того часу стосунки помітно змінилися. Олег Вікторович уже не сприймав Христину як легковажну дівчину, а вона навчилася цінувати й бачити в ньому людину, до якої не була байдужою.
Дякую тобі. Тепер ти впораєшся сама, сказав Олег. Як обіцяв, я дарую тобі свободу.
Ти впевнений, що хочеш розлучення? несподівано запитала Христина біля будівлі РАЦСу, дивлячись чоловікові у вічі.
А ти ні? він втупився у дружину і побачив у погляді смуток.
Я не хочу, чесно зізналася Христина.
І я не хочу, посміхнувся Олег Вікторович, дбайливо обійняв її й заглянув у вічі. Але якщо залишишся моєю дружиною, то по-справжньому.
Я згодна.
До РАЦСу вони так і не зайшли. Перед самим входом подружжя передумало розлучатися.
