Мій брат розповів мені, що наша мама вдарила його дружину, і я відразу відчула, що тут щось не так.

Коли я була у відпустці в Одесі, мама несподівано подзвонила мені. Вона була у відчаї, її голос тремтів, і вона не могла стримати сліз. Я, схвильована, поклала слухавку й одразу набрала брата Тараса, аби дізнатися, що сталося. Але він відповів дуже різко, сказав, що я маю сама зясувати це у мами й додав: «Вона отримала те, на що заслужила».
Я була сповнена тривоги, тому разом із чоловіком вирішили припинити відпустку й повернутися до Києва, навіть попри дорогі квитки, які коштували нам кілька тисяч гривень.
Коли ми приїхали, побачили маму, яка досі була сильно схвильована і не могла прийти до тями. Я дала їй трошки настойки валерянки, щоб вона заспокоїлася. Лише тоді вона почала розповідати про той трагічний випадок. Виявилося, коли вона повернулася з роботи, була шокована у коридорі стояла невістка Марічка із синцями. Мама розгубилася ще більше, бо знала, що Марічка вагітна. Вона кинулася до неї, обійняла й почала розпитувати, що сталося. У цей момент зайшов брат Тарас, і тут Марічка різко підвелася і почала кричати, звинувачуючи маму в тому, що вона її бє.
Мама була приголомшена й не розуміла, що відбувається. Тарас одразу повірив словам дружини, розлютився й виставив матір із дому. Потім він швидко відвіз Марічку до лікарні, але, на жаль, вона там втратила дитину. Він не хотів ні з ким говорити, навіть слухати наші пояснення, і залишився ображеним на маму. А я, відчуваючи серцем, що не все так, як виглядає, повірила мамі. До щастя, правда відкрилася зовсім несподівано.
З’ясувалося, що подруга Марічки, Софія, людина щира та добра, сама розповіла мені справжню історію. Виявилось, що це був задум Марічки так вона хотіла налаштувати чоловіка проти мами й вижити її з дому. Всі синці вона зробила собі сама, а дитину втратила через власні дії. Коли Тарас про це дізнався, розлютився й одразу вигнав Марічку з дому. Після цього він щиро вибачився перед мамою.
Мамині серце завжди широке й ласкаве. Попри всю пережиту біль вона простила сина і підтримала його, коли він повернувся з вибаченням.
У житті трапляються несправедливість і зрада, але справжня любов завжди знаходить шлях до істини. Бережімо довіру й тепло в родині, бо тільки підтримка і щирість здатні вилікувати навіть найглибші рани.