Я живу з чоловіком, який переконаний, що гроші це «низькі вібрації».
Ми разом майже два роки, і до трьох місяців тому все було звично. Він мав стабільну роботу, допомагав, жив за розкладом. Але одного вечора повернувся додому і з серйозним обличчям заявив, що пережив «духовне пробудження», і більше не може працювати, бо це не його шлях. Вже наступного тижня він звільнився.
Спочатку я підтримала його. Він казав, що йому потрібно відновитися, що втомився від «системи» і хоче жити, керуючись тільки внутрішнім світлом. Я ж вставала щоранку, бігла на роботу, поверталася пізно ввечері зморена. А він залишався вдома, займався медитацією, дивився відео про особистісний розвиток, палив пахощі. Говорив, що лікує душу.
Пройшло два тижні, а він жодної копійки не вніс у оренду. Я запитала, як ми далі житимемо. Він усміхнувся: «Не хвилюйся, Всесвіт подбає про все». Цим Всесвітом виявилася я: уся їжа, комунальні, транспорт все лише на мені. Він жив, користувався квартирою в Києві, їв, пив, приймав душ, дивився фільми, але стверджував, що не визнає рахунків, бо це «життя у страху».
Одного дня я повернулася додому геть без сил, а він лежав і слухав аудіо про багатство. Я сказала, що треба поговорити про гроші. Він відповів, що я мислю категоріями «бідності», що мій стрес притягує до нас погані енергії і що я повинна «відпустити контроль». Мене розлютило. Я сказала, що це не контроль, це відповідальність. Він з жалем подивився на мене: «Ти ще не прокинулась».
Сказав, що скоро почне заробляти буде консультувати, проводити сесії, щось. Минав час, але нічого не змінювалось. Лише почав підправляти мене як я говорю, як думаю, як себе веду. Склянку не так тримаю знову «низькі вібрації». Скаржусь, що втомилася «емоційно заблокована».
А потім був момент, який врізався у пам’ять: я прийшла з базару, принесла важкі пакети, поставила на стіл і попросила допомогти розкласти. Він сказав, що не може зараз «глибока медитація». Я промовчала. Сама все порозкладала, і подумала: у мене вдома не партнер, а доросла дитина, яка втекла від відповідальності.
Нещодавно я попросила його пошукати яку-небудь роботу. Він мені відповів, що не буде більше «служити системі» й хворіти лише заради грошей, бо йому потрібно, щоб «свідома партнерка» підтримувала, а не відмовляла. Я сказала, що одне підтримка, а інше утримувати людину, яка нічого не робить і не планує. Він образився: «Ти не віриш у мене».
Сьогодні я все ще працюю, оплачую аренду, рахунки, купую продукти. Не розумію, коли я з коханої людини перетворилась на спонсора духовного стажування у своїй квартирі. Невже я для нього кохана, чи вже благодійний фонд? Одне знаю точно: як би я не підпалювала пахощі рахунки у гривнях від цього самі не сплачуються.
Що мені робити?
