Коли свекруха нашого сина забрала його від нас.
Після того, як наш син одружився, він більше не хоче нас навідувати. Тепер він завжди зі своєю тещею. Вона весь час потребує термінової допомоги. Навіть важко уявити, як вона жила дотепер, поки її донька не вийшла заміж за нашого сина.
Наш син у шлюбі вже понад два роки. Після весілля наші діти почали жити окремо в квартирі, яку ми купили сину, коли він вступив до університету. З дитинства ми завжди підтримували нашого сина, розуміли його у всьому. Ще до весілля він мешкав окремо, бо та квартира була біля його роботи.
Не скажу, що мені не подобалася невістка, просто тоді здалося ця дівчина не доросла до сімейного життя, хоч син старший за неї лише на два роки. Вона поводилася по-дитячому, була примхлива. Наш син такий милий хлопець, і я думала: як він житиме з цією дитиною?
Коли познайомилися з нею та її мамою, все стало ясно. Хоч ми з тещею нашого сина однолітки, та вона теж поводиться, як мала. Ви бачили колись таких людей? Їм за пятдесят, а вони діти. Такі легковажні й безпорадні… Коли дочка виходила заміж, її мама вже вшосте була розлучена.
З нею не було про що говорити жила у якомусь своєму світі, зате не лізла до нас. Ми обмежували спілкування короткими привітаннями на весілля дітей і все.
Перші дивні дзвіночки почалися ще до весілля. Невістка постійно тягнула сина до матері: то кран тече, то розетку треба замінити, то впала полиця на кухні. Спершу я закрила на це очі: хіба мало, господаря нема, син допоможе.
Але з часом кількість аварій у тещиній квартирі не зменшувалася. Син перестав приділяти увагу нам, пояснюючи це тим, що вони з дружиною мають допомогти тещі. Потім навіть усі свята почали відзначати у неї, а ми тільки з моїм батьком і свекрухою.
Було боляче, що син не приходить на родинні зустрічі, але ще гірше стало, коли ігнорував наші прохання про допомогу.
Одного разу ми купили новий холодильник і попросили його допомогти занести. Син спочатку погодився, та потім зателефонував і сказав, що не може вони їдуть до тещі, бо у неї пральна машина потекла.
Після дзвінка дружини сину, вона почула у слухавці, як невістка сказала: «Твої батьки не могли би найняти вантажників?» Син приїхав, але був люто злий.
Тату, хіба не можна було викликати бригаду? Тепер сам маю це тягти!
Я тоді подумала: чого це теща не викличе майстра? Може, вона живе у вигаданому світі, де такого послуги не існує? Син пояснив, що вона боїться шахраїв, бо вже разів зо три платили, а ніхто нічого не полагодив.
Тут чоловік не стерпів і прорік, що, може, теща не тямить у техніці, але вівцю заведе майстер хороший. Син розізлився і пішов. Я не втручалася, бо вважала, що чоловік мав рацію: нова рідня весь час сидить у нього на шиї і сантехнік, і електрик. А за нас давно забув, часу не знаходить навіть на чай.
Після тієї сварки син не спілкується з батьком уже понад два тижні. Чоловік не хоче першим миритися, а син наполягає: доки тато не вибачиться не говоритиму. Я почуваюся розірваною: і чоловік, звісно, правий, але можна було б мякше… Тепер син ображений і не зявляється вдома, а я не хочу його втрачати через таку дурницю.
Чоловік теж не пише і не дзвонить, а син ще впертіший йому жити по правді, доки батько не перепросить. А от теща задоволено живе у своєму мінікоролівстві посеред старих іржавих кранів та нескінченних свят під суржик і пахлаву, наче в дивному сні, де все можливо, окрім порозуміння у нашій родині.
