Коли моя мати дізналася, що я одружений, маю гарну роботу й власну квартиру, вона одразу ж приїхала до мене просити фінансової допомоги.
Моя мати завжди була дуже суворою до мене. Тато часто був у відрядженнях, і мама самотужки про мене піклувалася. Батько мене любив, але кожного разу, повертаючись додому, привозив мені купу подарунків. Мама ж так явно своїх почуттів не показувала. Одного дня батько поїхав у справи і вже не повернувся більше.
У школі в мене ніколи не було друзів. Я ходив одягнений майже як жебрак у старій шкільній формі, яку моя мама десь знайшла. Постійно чуючи від неї: “Носи те, що є. Поки не навела лад у своєму житті грошей у нас нема”. Отак я і мучився в тій негарній формі всю пяту класу.
Пізніше сусідка віддала мені форму своєї дочки, що щойно закінчила школу. Я носив її аж до випускного. Що до взуття я тягав будь-яке, що траплялося, і воно служило мені доти, доки зовсім не стало малим. Нарешті я з відзнакою закінчив школу й вирішив вступати до університету. Вирішив вчитися на економіста. На кампусі продовжував носити речі, які мені віддавали знайомі, коли їм самим набридали їхні старі одяганки.
Одного дня я познайомився з Ростиславом, який був старший на кілька років і вже закінчив університет. Ми почали зустрічатися, і нарешті я познайомився з його батьками. Коли я вперше прийшов до них, мені було соромно за свої старі розбиті черевики ноги були мокрі, та мама Ростислава зробила вигляд, ніби нічого не помітила. Наступного дня вона покликала мене ще раз і подарувала нову пару взуття.
Боявся, що батьки Ростислава мене не приймуть, але з часом вони стали ставитися до мене як до свого сина. Я й гадки не мав, чим заслужив на це. На весілля вони подарували нам з Ростиславом простору квартиру, а після закінчення університету моя свекруха влаштувала мене на роботу у власну компанію, де я отримував гідну зарплату у гривнях. Нарешті я міг дозволити собі все потрібне. Я завжди буду дякувати Богові за те, що дав мені витримати і не зламатися на життєвому шляху.
Коли моя мати дізналася, що я одружений, маю гарну роботу і свою власну оселю, вона одразу ж приїхала і почала просити грошей. Проте цю розмову почув мій свекор. Він відразу викликав додому мого чоловіка і нашого сина. Нарешті Ростислав пояснив мамі, що вона не має більше сподіватися на мою допомогу. Також він чітко сказав, що вдячний, що у нього є донька, але що матері надалі краще не приходити до нас додому. Відтоді моя мама зі мною більше не зв’язувалася, а я з нетерпінням чекаю на появу нашої дитини.
