Ми з моєю свекрухою ніколи не могли знайти спільну мову.
Все почалося, коли ми спробували жити разом у Львові. Вистачило нас лише на місяць час завмер, а кухонний стіл ставав театром дивних розмов.
З тестем у мене були гарні стосунки, ми навіть разом придумували вигадані слова й іноді пили чай із пряниками, розмальованими у форму козаків. Але з його дружиною було інакше: мені з першого погляду здалося, що її очі бачать крізь стіни.
Не той горщик взяла! гукала свекруха, картоплю псуєш, а не вариш
Її ремарки летіли у мене, мов піря з подушки у вітер без зупину, з усіх сторін.
Ми переїхали на орендовану квартиру на околиці Тернополя, де раптом між грозових хмар я дізналася: чекаю на дитину. Тесть, кидаючи мені солодощі у пакунках із «Рошену», просив свекруху не турбувати мене задля майбутньої онучки.
Ой, важка вона людина, наставляв мене тесть, і в молодості була крута на норов, а з роками геть подуріла. Одружився з нею, бо чекала мене з армії, а потім вже звик.
Дивно, але поки я була при надії, свекруха наче розтанула, стала тихою, мов трава після дощу. Але щойно зявилася на світ наша донечка Ірка дочасно, на пятому місяці літа тиша розсипалась, мов дзеркало. Дитина була цілком здорова, хоча й народилася на пять тижнів раніше терміну.
Це не твоє дитя! прошипіла свекруха чоловікові. Ти засліплений чи що? Не бачиш, що маля зявилося завчасно? То не твоя кров
Добре, що чоловік став за мене стояв, як клен у бурю, не пускав на мене її докори. Навіть вигнав матір за двері, коли та перейшла межу. Внучки вона так і не побачила, з нами не помирилася. А тесть часто навідувався, приносив Ірці деревяну ляльку чи пакунок цукерок, хоч вдома йому діставалося від дружини за такі вилазки.
Чимось він надивився в тих нічних програмах по телевізору, і якось, коли донечці було три, він узяв її на прогулянку під каштанами, але приніс не разки жолудів, а результати ДНК-тесту. Хотів, мабуть, провчити когось.
Нема сина вдома? тесть стояв із коробкою цукерок на порозі, очі повні хмар. Воно й на краще. Ось, маю результати аналізу ДНК. Виявилось, дружина мала рацію! Для кого ти Ірку народила? Це не наша дівчинка!
Світ загойдався, стіни розпливлися, і я нічого не памятала про жодний тест. Я знала, Ірка донька мого чоловіка.
Ми з чоловіком здали аналізи у незалежній київській лабораторії, і батьківство підтвердили всі сумніви розвіяло, як ранковий туман над полем. Але виявилось: це тестеві не судилося бути справжнім дідом.
Бачиш, як вона мене чекала з армії, гірко сміявся він, мов опале яблуко під ногами.
На старість подружжя розлучилося хоч свекруха довго ще благала чоловіка про вибачення.
Ось так, перш ніж кидати на когось тінь, добре б подивитись на себе під крижаним світлом власних снів.
А ви як гадаєте?
