Ми з чоловіком ледь зі стільців не попадали, коли наша донька Ліда оголосила, що виходить заміж. Вона ж іще навіть каву толком пити не почала всього 18 років! Аргументувати, благати чи заклинати все дарма. Ліда стояла на своєму як в дніпровська дамба.
Тут моя свекруха божа людина з гострим язичком вирішила зясувати головне питання:
Лідусю, а може, ти в цікавому становищі?
Та ні, бабусю, все, як завше.
Обранець доньки був на два роки старший нічого кримінального, простий програміст із Вінниці. Ми з його батьками порадилися і вирішили відсвяткувати весілля вдома. Але Ліда почала виглядати, наче їй запропонували шкільну лінійку замість вечірки.
Це ж архаїзм! Давайте вже по-людському: ресторан, діджей, фотозона.
Ми з чоловіком влаштували довгий спектакль із аргументами та сльозами. Зрештою здалися. Ліда вибрала найдорожчий варіант банкету в Козацькому дворі і розвела руками: мовляв, раз у житті ж.
Тож потягли ми кредит у банку, як новорічне дерево в маршрутці. Те ж саме зробили й батьки зятя. Каблучку Ліда хотіла, щоб блищала, як новорічна ялинка, довелося шукати з діамантом. Весільну сукню вибирали удвох, з десятками фотосесій в найкращих салонах.
Своїм старим Жигулем ми планували доїхати в РАЦС, але Ліда закотила очі:
Та ви що! Орендуйте хоча б джип!
Тато намагався пояснити, що це не гривня коштує, але Ліда вже розмалювала плани аж по самісінький Львів.
Я дуже хочу! і крапка.
Орендували джип щоб як у людей. В день весілля ми з чоловіком виглядали як дві вичавлені лимони, тільки без вітаміну С. Витратили купу гривень, може, навіть і більше, ніж варте весілля нашої мрії.
А за півроку Ліда з чоловіком тихенько розбіглись. Виявилося, що бути дружиною це не лише фоточки у Вінниці і сердечка в інстаграмі. У Ліди завжди були якісь претензії до чоловіка то борщ недосолив, то носки не ті.
Я ж згадала своє весілля: на мені була скромна блузка, спідниця і єдина зачіска від тітки Олі. Мій наречений зустрів мене біля РАЦСу з букетом ромашок. Ми вже 20 років разом, й доньку виростили і нікого такі весілля століття від щастя не врятували.
Я не проти весіль хай веселяться молоді! Але ж у всьому треба знати міру й не забувати, що життя це не лише салют на Троїцькій площі. Сподіваюсь, наступного разу Ліда підійде до вибору обережніше і весілля, і чоловіка.
