Мій свекор онімів, коли побачив, як ми живемо.
Я познайомилася з Олегом на весіллі спільних друзів. Переїхала до Києва, знайшла роботу душею була на сьомому небі, радіючи, що вдалося залишити село позаду. Наші стосунки розвивались стрімко через рік народилася наша донечка.
Та згодом усе зламалось.
Чому в нашої дитини світле волосся і блакитні очі, коли ми з тобою обоє темноволосі? обурювався Олег.
Любий, подивись, вона вся в твого батька. Ось тільки глянь, як схожі!
Не сміши. Дитина повинна бути схожа на матір чи батька, а не на когось із родичів. Мама теж вважає, що це не моя донька.
Хотіла сказати, що Ярослава, свекруха, з самого початку була проти нашого шлюбу. Вона вірила, що я не кохаю її сина, а просто прагну залишити село позаду. А ось свекор, пан Валерій, був надзвичайно щирою і доброю людиною. Хоч розлучений із Ярославою, створив нову родину, та про Олега не забував ніколи.
А невдовзі Олег привів до нашої оселі іншу жінку. Без вагань, наказав мені зібрати свої речі та піти. Вибору я не мала.
Де мені було дітись? Батьки не хотіли приймати мене з дитиною. Зателефонувала подрузі Юлі, яка, слава Богу, прихистила на кілька днів. Згодом я змогла винайняти кімнату у гуртожитку та перебралася туди разом із донечкою. Грошей майже не залишилось.
Якось у продуктовій крамниці я почула своє імя.
Де ж ви поділись, дівчата? Я і в село їздив вас шукати, промовив мій свекор Валерій.
Вітаю Рада вас бачити, ледве прошепотіла я.
Я знаю, що накоїв Олег. Йому немає виправдання. Він і мати однакові А де ви зараз?
Кімнату знімаємо
Добре, я мушу поспішати. Як повернусь розвяжемо питання з житлом. Ось, візьми. Це повинно вистачити на пару тижнів, він передав мені конверт із гривнями.
Я була щаслива, бо на ці гроші могла купити молока й хліба дитині.
Повернувся Валерій швидше, ніж обіцяв, і приїхав до нас. Він був приголомшений умовами, у яких ми жили. На жаль, його нова дружина була проти нашої присутності. Валерій не опустив рук знайшов вихід: за всі свої заощадження купив однокімнатну квартиру й переписав її на онуку. Відмовлятись від такого дарунку я не мала права і це було не для мене, а для моєї донечки.
Минув лише місяць і ми з донькою вже обживались у новій оселі. Валерій привіз нам меблі і все найнеобхідніше.
Не поспішай віддавати малу у садок, сказав він мені. Їй потрібна мама. Я допоможу, не журись. Зі своєю дружиною вже порозумівся хоче бачити внучку.
Дякую вам щиро!
Не плач, доню. Приходь до мене, якщо буде біда. Я не відмовлю у допомозі. Всьому свій час і знову все налагодиться.
Щаслива, що моя донька має такого чудового дідуся, навіть якщо їй не пощастило з батьком. Валерій дійсно зробив для нас усе, що міг.
Минали роки. Я вдруге вийшла заміж, але Валерія не забула. Він завжди був бажаним гостем у нашій оселі, а ми часто відвідували його з онукою.
