Ця історія трапилася на самому початку мого подружнього життя, коли ми з чоловіком саме одружилися.
Я помітила одну дивину, яку спершу не дуже серйозно сприйняла. Ця особливість не стосувалася мого чоловіка він і досі для мене є взірцем людяності, а ось дивина ховалася у поведінці його матері, моєї свекрухи.
Все почалося ще з весілля: вона сиділа така насуплена й роздратована, ніби це була не радісна подія, а скорботний вихід. Після весілля свекруха почала поводитися дуже непросто, і, оскільки ми тоді ще були молоді та не мали власної квартири, нам довелося жити у неї вдома в Києві.
Як тільки ми переступили поріг її квартири, вона зустріла нас з такою показною добротою, що я майже повірила в її щире бажання нашого щастя, а похмурий вигляд на весіллі списала на її здоровя чи втому. Але за її напівсумною усмішкою приховувалась пасивна агресія, яка проявлялася дрібними докорами. Вона весь час, ніби навмисно, намагалася мене знецінити.
Одного разу я прокинулась серед ночі, а вона мила посуд, який я вже вимила ввечері напередодні. Я поцікавилась, що сталося, а вона наївно відповіла, що просто миє брудний посуд.
Тобто мій посуд недостатньо чистий? подумала я тоді і вже ніколи не могла довіряти її словам повністю.
Довгий час я вважала її тихі докори материнськими порадами та часто ділилася з нею особистими переживаннями, навіть про сварки з чоловіком.
Якось виявилося, що мій добрий друг працює водієм у тій же компанії, що й моя свекруха, і від її колег він почав чути плітки про наше сімейне життя: про те, що мій чоловік «бідняк і невдаха», а я «вередлива зрадниця», яка намагається відхопити мамину квартиру.
З того часу я зрозуміла, що свекруха прихований ворог для мене.
Природа наділила її просто-таки маніакальною любовю до чистоти: її оселя була чиста, як лікарняна палата. Такого ж вона вимагала і від нас із чоловіком. Ми намагалися відповідати, але догодити їй було неможливо.
Коли вона збиралася їхати у службове відрядження на два тижні, категорично наказала підтримувати ідеальний порядок. Пилинки на килимі чи волосся у ванній були для неї трагедією, а невимитий посуд справжньою катастрофою. Тож коли вона була вдома, ми з чоловіком постійно ходили навшпиньки й тримали все в порядку.
На ці два тижні ми вирішили трохи перепочити від безкінечного прибирання і прибрати квартиру лише перед її поверненням. Але свекруха, здогадуючись про наші плани, спеціально дала неправильну дату й повернулась раніше, причому ще й з гуртом подруг, щоб виставити мене у поганому світлі перед своїми знайомими.
Однак моя згадана подруга дізналася про цей задум і попередила мене. Мене це дуже роздратувало, і я вирішила підготуватися як слід. Я вимила квартиру до блиску, натерла підлогу, витерла пил зі стелі і просто чекала.
Свекруха прийшла з компанією гомінких подруг та веселим водієм. Тихо відчинила двері та, посміхаючись під носа, провела їх у квартиру.
Яким же було її здивування, коли вони побачили, що квартира сяє чистотою, навіть ще краще, ніж вона того вимагала! Подруги з цікавістю перезиралися, а я впевнено внесла пилосос до комори, витираючи чоло, і привіталася:
Ой, де ви бачили такий чистий килим?
Свекруха була розгублена. Вона сердито оглядала всі кутки, а я, стискаючи кулаки, повторювала подумки: «Ви нічого не знайдете».
В результаті моя свекруха стала предметом насмішок серед колег. Її плітки вже ніхто не слухав, а багато хто навіть підтримав мене у нашому конфлікті. Це було ударом по її самооцінці, і хоча минуло вже сімнадцять років, впевнена, вона й досі все памятає.
З цієї історії я зрозуміла просту істину: чесність, щирість та праця завжди дають свої плоди, а підступність і лицемірство рано чи пізно обертаються проти самого хитруна.
