Ти не уявляєш, який в мене сьогодні настрій. Коли таке відчуття накопичується, тільки тут, між своїми, можу його випустити. Сподіваюся, ти мене зрозумієш. Всі, хто виростив дітей і колись різко зрозумів: малюк раптом став дорослий, знають про що я.
Виростила дитину сама, після того як розійшлася з його татом, не витримавши вже далі жити разом. Бігла з сином по гуртках, намагалася, щоб не відчував гостро, що батька поряд нема. Тягнула дві роботи, ще й у вечорах біля плити здавалося, що це ще одна зміна. Купила телефони ці, школу оплачувала, зуби нервів було відданоа потім:
Мамо, Олеся буде жити з нами.
З ким? У нашій двокімнатній хрущовці на Позняках? Дівчина буде спати в кімнаті сина? Їсти наш борщ? Може й білизну прати разом? В нас тепер дві ґаздині чи як?
Син заходить додому сяючий, новину цю мені, ясно, що чекаючи аплодисментів, ніби я зараз хапану валізу і підгреблю розчистити для Олесі шафи.
В дівчини серце золотене заперечую, але це ж не значить, що я хочу третю особу в квартирі. Дорослі? Будь ласкаберіть іпотеку в гривнях чи орендуйте собі квартиру! Переживаєте за економію? Чиї це гроші, в кого нерви? Мама ж не залізна!
Я, знаєш, пустила Олесю. Думаю, син має правоце і його дім. Та, чесно кажучи, обманюю, якщо скажу, що я цьому рада. Подруги кричатьти що, не дбаєш про щастя сина, яка ти мама?
А тепер повертаюся додомуі все дратує. Вже з порога: зайве взуття, кухня в жирі зрозуміло, готувала Олеся. І все одно, що борщ не вдалий, а продукти куплені мною. Не витрачаю я зайвих грошей! А як готувати, коли несподівано скінчилася мука? Чи постійні черги до ванної?
Скажу відверто хочу, аби Олеся вже пішла. Мені не треба ще одна домовичка.
Знаєш, а що як я, у відповідь, приведу чоловіка? Десять років мовчки прикривала особисте життя, думала для дитини краще. Ну, а тепер: маєш власну кімнату, хай навіть з Валізою прийде і подивиться, як це жити всім разом на 44,2 квадратних метрах.
От таку, чесно, трохи дивну історію я отримала. Мені ще важко уявити, що робила б на її місці. Може, ти щось порадиш? Як у тебе з невістками, зятями? Може вже таке переживала? І взагалі чи має мама право сказати Олесі: Вибач, але мені не по дорозі з тобою під одним дахом?
Чекаю, що скажеш.
