Мені 31 рік, і я виховую двох доньок Марічку, якій 3 роки, та маленьку Стефанійку, їй лише рік. Я не працюю, бо свідомо обрала для себе бути мамою на повний день.
Коли я народила свою першу дитину, наївно гадала, що «бабусі відразу приходять на допомогу». Але в реальності вони не лише не допомагали, а й ставали справжньою перепоною, і я мусила справлятися з усім самостійно.
Поясню, чому так сталося.
Після народження Марічки (особливо після повернення з пологового), я почувалася дуже безпорадною навіть не розуміла, з якого боку підходити до догляду за немовлям. Те, що зараз, маючи двох дітей, здається елементарним, тоді через три роки спричиняло лише розгубленість і тривогу.
Звісно, «інструкції» з догляду за дитиною ніхто нам у голову не вкладає про це я швидко дізналася.
Я чомусь сподівалася, що старше покоління, яке має досвід, точно знає, як правильно міняти підгузки, купати малечу, годувати та підстригати нігті. Виявилося, що навіть у таких, здавалось би, простих речах, їхні думки кардинально розбігалися. І все довелося навчитися робити самій.
Навчилася вправно все робити сама і вдячна своїй мамі та свекрусі за все, що вони колись зробили, але маю багато обережних усмішок та історій про їхні «поради».
Бабуся 1 (свекруха):
Перед тим, як дати дитині води, треба помолитися над нею. Так вода стане цілющою.
Пів року потому ми придбали фільтр для води.
Купуй господарське мило тільки ним можна купати дітей! А коли висип змазуй лише цим милом, і все пройде.
Ти неправильно виховуєш дітей через це вони часто хворіють (чому вона і сама не знає).
Якщо дитина надто плаче, треба звести її до баби-відьми в село вона заговорить і допоможе.
Бабуся 2 (моя мама):
Те, що плаче? Нічого, само мине. Температура дасте піґулку, відпустить.
Забагато іграшок купуєте, треба бути скромнішими.
Я прийду в суботу о 13:00 посидіти з онуками, але о 16:00 мушу бігти з подругами в театр і так щовихідних.
Солодке чи солоне можна давати вже з півроку якщо просить, нехай навіть куштує все.
Я дуже люблю свою маму, але тепер у мене багато запитань, як вона нас виростила…
Наприклад: чим нас годували, як лікували, чи взагалі не лікували. Часто нас із братом залишали на бабусю, і памятаю, ми цілий день їли лише вермішель, а вдома все жирне. У дитинстві я часто кашляла, але на це не зважали, і одного разу я захворіла на коклюш. Тепер розумію, чому у мене проблеми з підшлунковою і незлагода з печінкою.
Висновок я люблю наших бабусь, вдячна за розуміння і підтримку. Проте не уявляю, щоб залишити дітей з ними навіть на кілька днів. Під моїм контролем легко, без мене надто хвилююся.
Я не перебільшую і не драматизую, але краще завжди слухати власну інтуїцію. Бо лише мама має відчуття, що правильно саме для її дитини, і лише від нас залежить, як виростуть наші діти. Важливо не повторювати чужих помилок, а творити свою історію з любовю, розумінням і мудрістю, якої так часом не вистачало нашому поколінню.
