Свекруха була дуже здивована, коли прийшла у наш сад і побачила, що там зовсім немає овочів чи фруктів.
Батьки мого чоловіка мають ділянку під Києвом. Вони вирішили передати її нам, бо вже не мають ні сили, ні здоровя доглядати за садом. Його бабуся надзвичайно любила садівництво: вирощувала огірки, помідори, яблука, усе закручувала у банки, роздавала сусідам і рідним. Тепер вся відповідальність лягла на мене.
Тепер у нас зелена ділянка: тут можна смажити шашлики, відпочивати з родиною у вихідні, запрошувати друзів. Було тільки одне «але»: мені зовсім не хотілося поратись на городі, тому чоловік запропонував зробити квітник. Заробляємо ми доволі хліб, овочі і молочне купуємо на ринку у Житомирі чи в супермаркеті. Ми відмовились від городу, посадили газон. Тепер у нас велике подвіря.
Свекруха не приховувала здивування, коли зайшла у двір город порожній, ніяких грядок і кущів. Вона казала, що я погана господиня, нічого не вмію, руйную все навколо. Але нещодавно до неї зайшов старий знайомий і поцікавився її консервацією. Тоді вона дістала банку з сухими квітами і сказала, що це усе, що лишилось від її знаменитих консервів. Додала з іронією: мовляв, хай несе цей букет дружині й онукам, а мені занадто важко доглядати город нехай їдять те, що я виростила!
Мене здивувала така поведінка свекрухи, ледве втрималася. А вона й далі ще й наполягає: хоче мати свою грядку, аби знов садити городину. Я тепер і не знаю, що робити: усе було сплановано газон, дитячий басейн, квіти. А схоже, доведеться знов облаштовувати грядки замість майданчика для відпочинкуТого вечора, під зоряним небом, я вийшла на терасу й побачила, як свекруха сидить сама на лавці, тримає на колінах той самий букет сухих квітів. Серце підказало: може, мені бракує терпіння, розуміння? Я сіла поруч.
Мамо, мовила я тихо, давайте ви виберете куточок у саду. Хотіла б, щоб у нас тут були не тільки мої мрії, але й ваші.
В її очах спалахнула іскра, ніби повернувся давно загублений спогад. Вона усміхнулась крізь сльози і взяла мене за руку.
Наступної весни ми разом посадили невеличку грядочку: трохи кропу, кілька кущів томатів і улюблені матіоли бабусі. Діти ганяли поруч із м’ячем, чоловік готував шашлики, а свекруха з новою радістю доглядала свою ділянку. Я зрозуміла і в саду, і в житті завжди знайдеться місце для чужої мрії, якщо відкрити своє серце.
Так між квітами проросла справжня сімейна злагода, і в нашому саду вперше давно зацвіли не тільки рослини, а й любов.
