Весілля мало бути через тиждень, коли Марічка мені сказала, що не хоче виходити заміж. Все було вже оплачено і ресторан у Львові, і документи, і обручки, навіть частина святкування для родичів. Я місяцями все планував.
За весь наш стосунок я був впевнений, що чиню правильно. Я працював повний робочий день, і кожного місяця десь 20% своєї зарплати відкладав на неї на перукарню, манікюр чи будь-які забаганки. Не тому, що вона не працювала Марічка мала свою роботу та витрачала свої гроші як хотіла. Я просто вважав, що як чоловік і партнер маю брати на себе ці витрати. Я ніколи не просив з неї грошей, всі комунальні перекладав на себе. Я оплачував прогулянки, ресторани, кіно, короткі поїздки у Трускавець все.
За рік до весілля вирішив зробити щось грандіозне запропонував поїхати на море всім її рідним. Не лише батькам і братам, а й племінникам, навіть двом двоюрідним. Нас було повний мікроавтобус. Щоб це стало реальністю, я взяв підробітки, перестав щось купувати собі, місяцями відкладав гроші. Коли подорож відбулася, я заплатив за житло, дорогу, їжу за все. Марічка була щаслива, її мама тиснула мені руку. Ніхто й не подумав би, що для неї все це не мало значення.
Коли вона сказала, що хоче розірвати стосунки, пояснила, що я для неї «занадто». Що я прагну забагато любові, уваги, тепла. Що я хочу її обіймати, писати їй, знати, як вона. А вона зовсім інша, завжди була стриманою й холоднішою, а я її ніби задушив. Сказала, що я очікую від неї того, чого вона не здатна дати.
Вона ще сказала мені те, про що ніколи не згадувала раніше що насправді не хотіла заміжжя. Вона прийняла пропозицію, бо я сильно наполягав. Що втягнув у це її батьків і це її тиснуло. Я ж запропонував їй стати дружиною у ресторані, при всій родині, бо для мене це був жест від душі а для неї це виявилося пасткою. Відмовити на очах у всіх вона не змогла.
За пять днів до розпису, коли вже все було готово, вона мені відкрито сказала правду. Пояснила, що відчувала себе так, ніби я навязую їй життя, яке їй не потрібно. Що я робив для неї забагато і це її пригнічувало, ставило в незручне становище, робило винною. Вона вибрала піти, ніж робити те, чого не відчуває.
Після цієї розмови Марічка пішла. Не було криків, не було сварок, не було спроб щось залагодити. Залишились тільки папери, сплачені рахунки, плани й скасоване весілля. Вона не відступила від свого рішення. Тут все й закінчилось.
Оце була та тиждень, коли я вперше зрозумів: бути чоловіком, який все влаштовує, все платить і завжди поруч це ще не означає, що хтось захоче залишитись з тобою.
